Дніпропетровська область

У VI-VIIIст. на берегах Дніпра в межах області виникають перші оселі літописних слов’ян. У період Київської Русі (IХ-ХII століття н.е.) по річці Орелі проходив кордон із землями кочівників. Монголо-татарська навала спустошила Придніпров’я. Ця територія дістала назву «Дикого поля».

Нове заселення пов’язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XV-XVI століттях. Територія Дніпропетровщини входила до складу земель Війська Запорозького. З восьми Запорозьких Січей п’ять були на території області.

У липні 1635 р. на правому березі Дніпра було побудовано польську фортецю Кодак, здобуття якої козаками поклало початок військовим перемогам у Національно-визвольній війні українського народу. Слобода Кодак за часів Нової Січі (1734–75 рр.) була адміністративним центром Кодацької паланки. На печатці Кодацької паланки з документів 1770 р. було зображено коня, що біжить, над ним перехрещені стріла та шабля, обабіч -зірка і півмісяць.

З середини XVІІІст. починається імперська колонізація Січі. У 1753р. попри протести запорожських козаків, велика частина їхніх земель була надана для поселення православних сербів, які утворили колонію під назвою Слов’яносербія.

Найбільша хвиля колонізації припадає на кінець XVІІІст., коли за наказом Катерини ІІ була зруйнована Січ. На місці давніх запорозьких поселень, грецьких колоній, турецьких фортець стали виникати нові міста.

У 1793р., згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі, територія області увійшла до складу Катеринославського намісництва Російської імперії.

У 1777 р. на лівому березі Дніпра розпочато будівництво міста, названого Катеринославом, котре з 1783 р. стало центром Катеринославського намісництва. Роком пізніше будівництво міста перенесено на правий берег на місце поселень Старі і Нові Кодаки та Половиця.

З 1797 р. місто стало називатися Новоросійськом, а 1802 р. йому знов повернуто назву Катеринослав. За часів Української Народної Республіки в 1918–19 рр. вживалася назва Січеслав. З 1926 р. перейменоване на честь більшовицького діяча Дніпропетровськом.

Принципи створення гербів для Придніпров’я мали деяку відмінність від надання геральдичних символів містам інших новоприєднаних до Російської імперії земель, оскільки герби створювалися вперше і враховували місцеві особливості.

Герб Катеринославської губернії

Герб Катеринославської губернії затверджений 5 липня 1878р. і являв собою в лазуровому полі золоте вензелеве зображення Імені Імператриці Катерини ІІ, оточене дев’ятьма золотими шестипроменевими зірками. Щит увінчаний Імператорською короною і обрамований золотим дубовим листям, що оповите Андріївською стрічкою.

Сучасна символіка Дніпропетровської області

Автором ідеї  та історичного обгрунтування символіки області є відомий геральдист, викладач Дніпропетровської медакадемії Олег Потап. Запропонований ним проект деяких час виконував функції герба області.

19 березня 2002 року на сесії обласної ради було прийнято рішення № 518–22/XXIII «Про затвердження герба та прапора Дніпропетровської області», що надало геральдичним символам області офіційного статусу.

Герб Дніпропетровської області

Щит скошений перев’язом праворуч, утвореним сполученими золотою полум’яподібною лінією на лазуровому тлі та лазуровою хвилеподібною лінією на срібному тлі. Верхнє синє поле щита усіяне дев’ятьма золотими восьмипроменевими зірками (4:3:2), на нижньому срібному полі — козак у малиновому одязі з рушницею на лівому плечі та шаблею при боці. Щит розташований на золотому картуші, оточений наметом, утвореним синьо-золотим (праворуч) і червоно-срібним (ліворуч) акантовим листям, та коронований бурелетом — мантійним куполом, утвореним перевитими синьо-жовтими стрічками, над якими в обрамленні золотого колосся та дубового листя зображено Тризуб.

Прапор Дніпропетровської області

Прапор являє собою прямокутне полотнище з правобічним перев’язом, який ділить полотнище на синю (верх ліворуч) та білу (нижню, праворуч) смуги. Зображення на прапорі відтворюють графічні елементи Малого герба Дніпропетровської області. Древко прапора має довжину 2,5м., діаметр 5см. Кріплення полотнища здійснено за допомогою золотих цвяхів. Верхівка древка прапора увінчана навершям у вигляді металевого зображення Малого герба Дніпропетровської області.

Офіційний опис герба і прапора Дніпропетровської області

Символіка Дніпропетровської області

Протягом кількох років тривав обласний конкурс на кращі проекти герба та прапора області, переможцем якого було визначено автора ідеї та історичного обгрунтування символіки області Потапа О. Ю. Запропонований ним проект деяких час виконував функції герба області. Після проведення геральдичної експертизи товариством «Геральдична палата», м. Київ, висновків спеціалістів геральдичної справи інституту історії України національної Академії наук України щодо відповідності проектів герба та прапора області правилам та законам геральдики, поєднання історичних традицій героїчного минулого козацького краю та сучасного розвитку Дніпропетровщини були доопрацьовані та виготовлені еталонні зображення Великого, Середнього та Малого гербів та прапора Дніпропетровської області, розроблені положення щодо їх використання.

Таким чином, розробку символіки Дніпропетровської області було повністю завершено.

19 березня 2002 року на сесії обласної ради було прийнято рішення № 518–22/XXIII «Про затвердження герба та прапора Дніпропетровської області», що надало геральдичним символам області офіційного статусу. Цим же рішенням затверджено відповідні положення, які регламентують розміщення та використання Великого, Середнього, Малого гербів та прапора області.

Опис кольорової гами Великого, Середнього, Малого гербів та прапора Дніпропетровської області

При створенні гербів та прапора Дніпропетровщини використано гаму фарб та металів, які відповідають кольорам, що традиційно притаманні класичній геральдиці (5 барв та 2 метали).

Кожна з барв має своє символічне значення. Червона барва символізує мужність, любов, великодушність. Малиновий колір, дуже популярний у запорожців, символізує щедрість, доброчесність, велич. Синя барва, вірність і чесність. Коричнева та тілесна барви використовуються тільки в разі необхідності передати природний колір обличчя й рук людини. Чорна барва використана для оздоби червоного головного убору — шапки та металевих елементів рушниці (втілює в геральдиці мудрість, обачність, інколи — сум). Особлива роль у геральдиці відведена благородним металам — золоту і сріблу. Золото(передається в малюнку жовтим кольором) втілює знатність і багатство. Срібло (передається білим кольором або чистим полем) символізує доброту та невинність.

Опис символіки Великого, Середнього, Малого гербів та Прапора Дніпропетровської області

У гербі Дніпропетровської області застосовано щит (з перев’язним поділом на два поля — синє та срібне), золотий картуш, намет (у синьо-золотих та червоно-срібних кольорах), бурелет-навершя та зображення Малого Державного Герба України в обрамленні обабіч золотого колосся та листя дуба. Поділ щита здійснено правобічним перев’язом, який, згідно з правилами геральдики, є почесною першочерговою геральдичною фігурою, що утворює два поля — лівобічне (верхнє, синє) та правобічне (нижнє, срібне). Перев’яз складають відповідно: графічне зображення полум’яподібної смуги, що символізує «ріки розплавленого металу» (емблема металургійної промисловості, 60% якої концентрується в межах Дніпропетровської області); хвиляста синя смуга перев’язу на срібному тлі символізує головну водну артерію області, річку Дніпро, становий хребет України. Отже, на графічному малюнку відтворено художніми засобами злиття «двох річок» — природної, яка уособлює багатства краю, та рукотворної, що уособлює працелюбність,творчий потенціал дніпропетровців.

На лівому синьому полі щита — дев’ять золотих восьмипроменевих зірок, символізують славну сторінку в історії краю (виникнення та існування на теперішній території відомих всім своїм значенням паланок Січі — Токмаківська, Базавлуцька, Микитинська), Старої та Нової січей. За часів Нової Січі 5 з 8 паланок Запорозького Війська були розташовані саме в межах теперішньої Дніпропетровської області. Зірки — один з найстародавніших символів людства, прийнятий геральдикою всіх народів, належить до т. з. астральних знаків. Здавна зірка слугувала символом вічності, а пізніше (з XVIII ст.) — символом високих устремлінь, ідеалів (які є вічними та ніколи не змінюються). З кінця XVIII ст. зірки стали вживатися як емблеми дороговказу, щастя. Девіз — «Аd аstrа!» («До зірок!») означає через це -"До досконалості, до ідеального, до вершин!". Козак з рушницею, то запорожець, зображення якого присутнє на гербах Війська Запорозького та гетьманської України впродовж майже 200-літнього періоду. Намет, в еталонному зображенні Великого Герба, виконано у формі надзвичайної краси акантового листя. Бурелет (від франц. bourrelet — жгут) — гербовий елемент (атрибут) подано у вигляді двох перекручених у вигляді кільця, стрічок. У головному уборі він виконує роль захисника голови, у гербі — символізує «охоронця» історичної традиції, освячує її. Бурелет, складова багатьох сучасних зображень гербів різних держав світу, муніципальної та регіональної геральдики. Вінок — старовинний символ нагороди, почесті, емблема безсмертя. Вінок із золота означає тріумф, ознаку високої честі, яку в даному випадку надано Малому Державному Гербу України. Вінок (вінець — лат. corona) з пшеничного колосся і дубового листя символізує хлібне багатство краю і його міць.

За матеріалами Офіційного серверу Дніпропетровської обласної держадміністрації