Царичанка

Царичанка (в період 1784-1797 рр. – Алексополь, назва була дана на честь російського шеф-генерал-майора Ф. П. Алексополя, у зв’язку з утворенням Алексопольського повіту) розташована на правому березі річки Орель – лівої притоки Дніпра, в 78 км від обласного центру і в 42 км від залізничної станції Кобеляки. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти: Драгівка, Дубово, Калинівка, Лисківка, Пилипівка, Селянівка, Тарасівка,Турове. Населення району налічує більше 10 тисяч чоловік.

Відоме з руських літописів

Вже на початку «прямого» шляху, біля Голубого лісу (вербово-лозовий ліс обабіч Самари) спіткала дивна загибель в 1078 р. Великого Київського князя Ізяслава (сина Ярослава Мудрого). І „C тоя же Канини Святополк полелія отца своего междю угорськими іноходьци ко Святій Софії, к Кієву” [Слово о плъку ИгоревЂ].

Про кам'янисту, що обсипається під копитами дорогу на ділянці Дніпровських порогів і уздовж річок Канина і Калка тих хто вибрали «правий», західний, або Меотійській шлях, попереджав напис.

З походу на половців 1185 р. по «лівому», Залозному шляху, син Ігоря Святославича - Володимир повернувся не тільки одруженим (на Кончаковні), але й з малою дитиною (дівчинкою).

А в 1116 р. „В се же лЂто князь великий Володимеръ посла Ивана Войтишича, и посажа посадники по Дунаю.

В се же лЂто посла Володимеръ сына своего Ярополка, и Давыдъ сына своего Всеволода, на Донъ, и взяша три грады: Сугровъ, Шаруканъ, Балинъ. Тогда же Ярополкъ приведе собЂ жену, красну велми, Ясьскаго князя дщерь, полонивъ” [Повість врем'яних літ]. 

Так Ярополк одружився на красуні-княжні Ользі.

Виникла Царичанка в ХVІІ сторіччі за часів гетьмана Самойловича. Тут поселилися козаки Гаврила Сало і Олексій Кочерга. У 1673–1674 роках до них приєдналися переселенці з Умані т інших місцевостей Правобережья, які страждали від набігів кримських татар. Вже у 1677 році Царичанка згадується, як сотенне містечко Полтавського полку. І дотепер зберігає назву Фортеці нагірна частина Царичанки, що була обнесена земляними валами. На цих укріпленнях не раз точилися запеклі бої з татарами. У 1696 році Царичанка, як і інші містечка по річці Оріль, потерпали від нападу орди. В кінці ХVІІІ сторіччя в Царичанці мешкало багато військових. В 1780 році у секунд-майора Матвія Тимковського гостив і лікувався після поранення під Очаковим А.В.Суворов. В 1765 році Царичанка ввійшла у склад Новоросійської губернії, з 1775 року до 1784 року вона була центром повіту з воєводською канцелярією у складі Азовської губернії. За наказом Катерини II в 1794 році підпорядкована Катеринославському наміснитцтву.

З серпня 1957 року - Царичанка - селище міського типу. Сучасна Царичанка – центр сільськогосподарського району. Промисловість: консервний завод, завод продтоварів, маслозавод, завод мінеральної води.

Окрасою Царичанки є Свято-Покровський храм.

Герб і прапор селища Царичанка затверджені рішенням Царичанської селищної ради 31.03.2004 р.

Сучасний герб являє собою щит, розділений горизонтальною, жовтою з чорним, смужкою, ламаною лінією на дві частини. В середній частині лінія має форму редуту.

Верхня частина гербу - голубого кольору, нижня - малинового.

На голубому тлі горішній частині гербу - перехрещені меч (білого кольору) і жезл (жовтого кольору) - символи військової доблесті і адміністративної влади.

На малиновому тлі долішньої частини - білий, вістрям донизу, меч, що пронизує півмісяць (ріжками вниз).

В основу композиції герба внесено зображення історичного герба Царичанки XVIII століття.

Коругва cелища Царичанка являє собою полотнище, розміром 1:1, розділене навпіл ламаною лінією по горизонталі. Лінія жовтого кольору з чорною смужкою посередині.

Верхня частина прапора голубого кольору, нижня - малинового, у відповідності до кольорів герба.