Що таке інтелектуальна власність?

Короткий нарис про тих, хто знає як

В якості захисту від використання технічного рішення (винаходу або корисної моделі) конкурентами можна обрати два способа - патентування або збереження в таємниці.

У патента і комерційної таємниці однакова мета – одержати вигоду від монопольного їх використовування. Однак, названі способи збереження технічного рішення від посягань принципово відрізняються. На відміну від збереження в таємниці, зазвичай це називають «Ноу-хау (англ. Know-haw, - знаю як), патентування передбачає розкриття відомостей і подальший, законодавчо забезпечений, захист. При збереженні в таємниці, відомості нікому не розкриваються, але у разі розголошування або незалежного відкриття іншою особою, заборонити використання технічного рішення стає неможливо. Права на Ноу-хау діють допоки зберігається конфіденційність.

Але у світі сучасних інформаційних технологій і комунікацій, зберігати технічну розробку в таємниці і одночасно її використовувати - дуже непросто. Тривалий час це робити вдається лише компанії Coca-Cola, що відома за назвою однойменного напою, рецепт якого зберігається в таємниці з 1886 року.

Певний негативом при патентування для автора технічного рішення є те, що неможливо зберегти ідею технічної розробки у секреті, з метою подальшого розвитку цієї ідеї лише ним самим, оскільки, у процесі патентування, заявка публікується і ідея стає загальнодоступною. Таким, чином, розвивати ідею може кожний, хто ознайомиться з публікацією.

Іншим негативом є те, що винахід, після його опублікування без будь-яких санкцій зможуть використовувати особи в інших державах, де цей винахід не запатентовано.

Однак, все таки найнадійнішим способом забезпечення монопольного використання прогресивного технічного рішення є його законодавче оформлення як об’єкта права інтелектуальної власності.

Поняття "інтелектуальна власність" (англ. Intellectual property) виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.

Відносини у суспільстві, у зв’язку із створенням і використанням об’єктів інтелектуальної власності, регулюються системою правових норм, що узагальнено називається правом інтелектуальної власності.

В 1967 році у Стокгольмі було підписано Конвенцію, якою визначено, що до інтелектуальної власності належать права на:

• літературні, художні та наукові твори;
• виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;
• винаходи у сферах людської діяльності;
• наукові відкриття;
• промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;
• захист від недобросовісної конкуренції;
•  усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, що, за визначенням, є благом не матеріальним і зберігаються за його творцями та можуть використовуватися іншими особами лише з їх дозволу, окрім випадків, визначених законодавством.

Прийнятими, практично у всіх країнах, документами, що засвідчують першість у створенні і права на володіння об’єктами інтелектуальної власності, є патент на винахід, промисловий зразок; свідоцтво на товарний знак, топографію інтегральної схеми, зазначення походження товарів; свідоцтво про реєстрацію твору (в галузі мистецтва, літератури та науки). У ряді країн, також, видаються патенти на корисні моделі, (зокрема, патенти на корисні моделі, з деякими відмінностями, реєструються в Україні і Росії). Окрім державних органів, свідоцтва про реєстрацію авторських прав на твори також можуть видавати уповноважені авторські товариства.

Усі названі охоронні документами, по суті угодами між державою і заявниками відповідних об’єктів інтелектуальної власності.

Суспільство змушене, на короткий термін, надавати патентно-копірайтну (англ. сopyright – авторське право) монополію, незважаючи на те, що вона, в принципі, для економічного життя є негативним явищем (шкодить конкуренції), оскільки без такої монополії не будуть створюватися нові засоби виробництва і предмети праці, на ринок буде мало надходити нових товарів, загальмується культурно-освітній розвиток.

За названою угодою, держава надає заявникові на певний строк монопольне право на використання об’єкту інтелектуальної власності та заборону використання його іншими особами і охороняє це право (в Україні, і ряді інших країн, 10 і 20 років - на корисну модель і винахід; 15 років – на промисловий зразок; 10 років, з правом безкінечного подовження, - на знак для товарів і послуг; до кінця життя автора, або останнього із співавторів, плюс 70 років після його смерті). Заявник за це ділиться з державою і громадськістю інформацією про суть і зміст об’єкту, і згідний, що об’єкт, після завершення вказаних строків охорони, стане суспільним надбанням і може вільно використовуватися будь-якою особою, або, у випадку його особливої специфіки та/або важливості, може складати державну таємницю (для об’єктів у такому разі видається патент на секретний винахід чи секретну корисну модель).

Слід зазначити, що стосовно необхідності охорони прав інтелектуальної власності існує діаметрально протилежна думка, яка полягає у тому, що саме патентно-копірайтна монополія уповільнює культурний розвиток, зупиняє людський прогрес і ставить більшість інформаційних та інтелектуальних ресурсів під контроль мультинаціональних корпорацій. Прихильники такої думки є у багатьох країнах. Вони, навіть, об’єднуються в свої політичні партії. Подібна піратська партія "Піратська бухта" (Pirate Bay), що є у Швеції, і яка виступає за легалізацію порушення авторських прав, навіть одержала місце у Європейському парламенті.

Але, як би там не було, практично усі держави, задля стимулювання розвитку продуктивних сил, науки, техніки, мистецтва і освіти, на певний проміжок часу, надають патентну і копірайтну монополію, за що творці і винахідники платять державам і, загалом, людству, тим що називається технологічним, науковим і гуманітарним прогресом.

Охоронні документи на об’єкти промислової власності (винаходи і корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг або ж торговельні марки, компонування або ж топографії інтегральних мікросхем тощо) мають національний характер, тобто вони діють на території тільки тієї країни, яка видала охоронний документ.

Разом з тим, для бажаючих розповсюдити охорону об’єкту промислової власності заявленого для реєстрації у будь якій країні-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883р. (набула чинності для України 25.12.1991р.), існує пільговий термін (12 місяців - для винаходу і 6 місяців – для товарного знаку), на протязі якого можна подати заявку на цей же об’єкт у будь-якій іншій країні-учасниці, із збереженням пріоритету за заявкою поданою у першій країні. Такий перехідний пріоритет називається конвенційним.

Умовою надання конвенційного пріоритету є правильне оформлення національної заявки відповідно до внутрішнього законодавства країни.

Охоронний документ на об’єкт інтелектуальної власності видається якщо заявлений об’єкт відповідає умовам надання правової охорони. Винахід можна запатентувати, якщо він є новим, має винахідницький (неочевидний для фахівця) і промислово придатний. Для корисної моделі і промислового зразка такими умовами є тільки новизна і промислова придатність. Що стосується знаку для товарів і послуг, то свідоцтво про його реєстрацію для вибраних товарів і/або послуг можна одержати якщо заявлений знак володіє розрізняльною здатністю.

Охоронні документи на об’єкти інтелектуальної власності видаються за умови сплати відповідних зборів і мита.

Об'єкти науково-технічної інформації

Види порушень права інтелектуальної власності

До порушення права інтелектуальної власності відносяться:

• піратство
• плагіат
• підроблення та зміна інформації, тощо

Міжнародний захист інтелектуальної власності

Розвитком та захистом інтелектуальної власності в усьому світі займається Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), заснована при ООН в 1976 році.

ВОІВ сприяє підписанню нових міжнародних угод та модернізації національних законодавств, заохочує адміністративне співробітництво між країнами, надає технічну допомогу розвиваючимся країнам і утримує служби, які полегшують міжнародний захист винаходів, знаків та промислових зразків.

При ВОІВ діє центр по арбітражу та посередництву. З 1999 року ВОІВ надає послуги по врегулюванню суперечок, які виникають при реєстрації та використанні найбільш поширених типових назв доменів в Інтернеті (.com, .net, .org).

ВОІВ здійснює управлання 21 угодою, які охоплюють основні аспекти інтелектуальної власності. Двома ключовими угодами є Паризька конвенція про охорону промиcлової власності (1883) та Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886).

Законодавство України в сфері інтелектуальної власності

Україні діють такі законодавчі акти по захисту інтелектуальної власності, як закони України

• "Про авторське право і суміжні права"
• "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"
• "Про охорону прав на промислові зразки"
• "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі",
• "Про охорону прав на зазначення походження товарів"
• "Про охорону прав на сорти рослин"
• "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем"

Норми щодо регулювання відносин інтелектуальної власності містяться також в інших законах, наприклад законах України

• "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних"
• "Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування"
• "Про племінну справу у тваринництві"
• "Про науково-технічну інформацію"
• "Про лікарські засоби" тощо

Крім того, при регулюванні відносин інтелектуальної власності у разі необхідності застосовуються міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В січні 2004 року було прийнято новий Цивільний кодекс України, в якому чітко визначається поняття "право інтелектуальної власності", відображається його співвідношення з правом власності на річ, визначаються об'єкти, суб'єкти права, зміст майнових і особистих немайнових прав інтелектуальної власності, підстави їх виникнення, умови використання об'єктів інтелектуальної власності і передачі прав на них, визначаються наслідки порушення права інтелектуальної власності і способи судового захисту. ЦК України також дає перелік об'єктів права інтелектуальної власності. Цей перелік не виключний і може постійно поповнюватися новими результатами творчої діяльності. і мита.

Віктор Гладченко, правознавець і патентознавець

Читайте також:

• Як захистити свої товари і послуги
• Відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (Оновлено)

ВІДЕО на You Tube: Про авторське право говорить начальник відділу підготовки реєстрації авторського права Держдепартаменту інтелектуальної власності Ірина Кузьмова:

• Питання 1
• Питання 2
• Питання 3
• Питання 4

ПАТЕНТБЮРО-ОНЛАЙН - миттєві заявки на об'єкти інтелектуальної власності