UKR ENG
«ПАТЕНТБЮРО» Web-журнал «Інтелектус» Не зайве знати Про договір франчайзинга
ТЕМПОРАЛОГІЯ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
ІНТЕЛІГІБІЛІЗАЦІЯ
СИМВОЛІКА & ГЕРАЛЬДИКА
* МАТРИКУЛ
ІНФОРМЕРИ

Про договір франчайзинга

Українське законодавство не містить визначення і поняття договору (угоди) франчайзингу. Разом з тим, стаття 11 Цивільного кодексу України дозволяє укладати договори, не передбачені законом. Головна умова при підписанні договорів – дотримання всіх передбачених законом умов.

Українські суб'єкти підприємництва, досить часто називають договором франчайзингу, договір комерційної концесії, який регламентується нормами Цивільного і Господарського кодексів України. Такий договір – це угода, за якою одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на термін або без вказівки терміну право на використання в підприємницькій діяльності комплексу прав, що належать правоволодільцю, зокрема право на фірмове найменування і/або комерційне позначення правоволодільця на комерційну інформацію, що охороняється, а також на інші передбачені договором об'єкти виключних прав — товарний знак, знак обслуговування тощо.

У США, де бізнес із використанням франшиз розвинений, договори франчайзингу мають свої суттєві особливості.

Договір франчайзингу у США - це усна або письмова угода між франчайзером (правововласником) і франчайзі (користувачем), яка передбачає оплатну передачу франчайзером засобів індивідуалізації в користування франчайзі, з обов'язковою умовою, що франчайзер буде здійснювати контроль за діяльністю франчайзі та усіляко допомагати йому в розвитку його бізнесу.

Загальноприйнятою визначення франшизи міститься в Правилах франчайзингу (the Amended Franchise Rule) , затверджених Федеральною комісією з торгівлі США.

Найпоширеніші види франчайзингу наступні:

Франшиза бізнес-формату (business-format franchising) - це франчайзингова угода за якою франчайзер надає франчайзі "сталий", розвинений підприємницький комплекс, що включає комерційне найменування і товарний знак, для того, щоб франчайзі міг працювати самостійно. Франчайзер у цілому допомагає незалежним франчайзі запуску та управлінні своїм бізнесом. У свою чергу, користувачі-франчайзі платять комісійні та роялті. У більшості випадків франчайзі також зобов'язаний купувати у франчайзера витратні матеріали.

Збутова франшиза (product franchise) - це франчайзингова угода за якою виробники дозволяють франчайзі поширювати продукти і використовувати при цьому їх товарні знаки та комерційні найменування. Франчайзер контролює, яким чином франчайзі поширює продуктцію продукцію, з використанням комерційного найменуванна та товарного знаку франчайзера. Щоб отримати ці права, власники комерційних об'єктів (наприклад, продуктових магазинів) здійснюють грошові внески або купують у франчайзера мінімальну кількість товарів (продуктів).

Виробнича франшиза (manufacturing franchise) - це франчайзингова угода за якою франчайзер дозволяє виробнику виробляти і продавати продукти, використовуючи власну назву і товарний знак франчайзера. Через виробничі франшизи франчайзер надає виробнику право виробляти і продавати товари, використовуючи своє ім'я та товарний знак.

Окремим видом франчайзингу є так званий майстерфранчайзинг (master franchise). За угодою майстерфраншизи компанія-франчайзер передає майстер-франчайзеру право на відкриття у певній місцевості власних точок збуту, або продажу франшизи третім особам, які в цьому ланцюжку називатимуться франчайзі. Майстер-франчайзинг це, як правило, найбільш поширений спосіб розширення бренду на міжнародному ринку.

Правила реєстрації франшиз різняться від штату до штату. Однак, у всіх випадках законодавство забороняє робити оферту в реєстрації або Реєструвати франшизу на території певного штату до тих пір, поки франчайзер не зареєструє свою франчайзингову програму.

Згідно з цими Правилами, договір, укладений між сторонами, визнається франшизою, якщо договірні відносини між сторонами відповідають наступним умовам:

  • франчайзер зобов'язується передати товарний знак або інше комерційне прозначення для його використання за договором
  • франчайзер з зобов'язується здійснювати контроль і надавати допомогу франчайзі у веденні бізнесу 
  • франчайзі, у рамках договору франчайзингу, перераховує фрачайзеру мінімальний депозит у розмірі 500 $ в перші шість місяців, після укладення договору. Винагорода за договором франчайзингу може включати в себе: плату за підписання договору (sign-up fee), фіксовану плату за приєднання до договору франчайзингу (entrance fee), фіксовані суми відрахувань (наприклад, з відкриття кожного комерційного об'єкту (торговельного закладу тощо) або у вигляді відсотка від обороту) .

Договір франчайзинга у США реєструється органом, що здійснив реєстрацію юридичної особи або індивідуального підприємця-фізичної особи, який за договором франчайзингу є правовласником.

Відносини з договору франчайзингу регулюються як федеральними, так і регіональними актами, які приймаються в окремих штатах.

До "реєстраційних" штатів відносяться Вашингтон, Вірджинія, Вісконсін, Гаваї, Південна Дакота, Північна Дакота, Індіана, Іллінойс, Каліфорнія, Південна Кароліна, Коннектикут, Мен, Міннесота, Меріленд, Мічиган, Нью-Йорк, , Род Айленд, Техас, Флорида, Юта. Теж існує закон про франчайзинг і у штаті Орегон, але в ньому реєстрація франшизи не є обов'язковою.

У будь-якому із "реєстраційних" штатів потрібно, а у штаті Орегон можна, зареєструвати франшизу за однією або більше із наступних умов:

  1. Пропозиція укладення договору франчайзингу отримана франчайзером зі штату
  2. Пропозиція акцептована у штаті
  3. Франчайзі зареєстрований у штаті
  4. Франчайзі проживає у штаті
  5. Бізнес франчайзі буде знаходится у штаті

Правила реєстрації франшиз у кожному штаті мають свої відмінності. Однак, у всіх випадках законодавство забороняє робити оферту в реєстрації або реєструвати франшизу на території певного штату допоки франчайзер не зареєструє свою франчайзингову програму.

Ключовою особливістю договору франчайзингу в США є наявність процедури розкриття документів - franchise disclosure. В рамках даної процедури франчайзер повинен надати франчайзі всю необхідну йому інформацію щодо франшизи, яку той має намір придбати, для чого складає особливий документ - franchising disclosure document (FDD), в якому вказується ряд відомостей (всього 23 позиції).

Мета FDD надати потенційним франчайзі інформацію про франчайзерів і систему франчайзингу, а також про угоди, які франчайзі повинні будуть підписати, щоб вони могли прийняти обгрунтоване рішення.

Віктор Гладченко - патентний повірений, юрист-спеціаліст з промислової власності та авторського права

12.07.2018

Дивіться: