Знайдена найстаріша цивілізація Європи

Археологи знайшли найстарішу цивілізацію Європи - мережу десятків храмів на 2 тис. років старших ніж Стоунхедж і Піраміди.

Більш ніж 150 гігантських монументів розміщені під полями і містами сучасної Німеччини, Австрії та Словаччини. Вони були побудовані 7 тис. років тому, - між 4800 і 4600 роками до нашої ери. Як повідомляє The Independent, їх відкриття, дасть змогу реконструювати вивчення доісторичної Європи, у якій, як раніше думали, монументальна архітектура почала розвиватися пізніше ніж у Месопотамії та Єгипті.

Усього ідентифіковано більше ніж 150 храмів. Побудовані із землі та деревини, вони мали вали і частоколи, що тягнулися аж до пів милі. Зведені вони були релігійними людьми, які жили комунами у будинках – довжиною до метрів, згрупованих навколо власне кожного селища. Є свідчення, що основю їх економіки було сільське господарство, розведення великої рогатої худоби, овець, кіз та свиней.

Здається, їх цивілізація зникла через приблизно 200 років. А недавні археологічні відкриття настільки нові, що храми, які становлять їх культуру, навіть ще ніяк не назвали.

Розкопки здійснювалися на протязі декількох років і викликали переоцінку подібного, проте дотепер ще недатованого з комплексів повітряних фотознімків зроблених по усій центральній Європі.

Археологи зараз починають підозрювати, що сотні цих найраніших монументальних релігійних центрів, кожен діаметром до 150 метрів, були побудовані на прокосі 400 впоперек, що зараз є територією Австрії, Черської республіки, Словаччиною і східною Німеччиною.

Поки що найбільш складні земляні роботи, що ймовірно складали священного внутрішнього простору, оточеного двома частоколами, трьома глиняними укріпленнями і чотирма канавами.

Здається, монументи є явище, пов'язане виключно з періодом консолідації і зросту, який слідував за початковим періодом заняття сільськогосподарськими культурами у центрі континенту.

Можливо, що недавно виявлений ранній феномен Неолітичних пам’ятників був результатом зростання у розмірі, та змагання між неолітичними племінними, або пан-племінними групами, можливо самими найранішимим мінікраїнами Європи.

Після відносно короткого періоду - можливо тільки у сто або двісті років - потреба, або соціально-політична здатність їх будувати зникає, і пам’ятники такого масштабу пізніше – на протязі 3 тис. років, до Середнього Бронзового віку, більше не будувалися. Чому зникла ця монументальна культура - таємниця.

Археологічне дослідження цих величезних крамів Кам'яного віку за минулі три роки виявило також декількома інших тайн. По-перше, кожен комплекс використовувався тільки для декількох поколінь - можливо максимум на протязі 100 років. По-друге, центральний священний простір був приблизно завжди одного розміру –близько третини гектару. По-третє, кожна кругла канава огорожена - незалежно від діаметру – таким же як і видаленим об’ємом землі. Іншими словами, будівники скоротили глибину та/або ширину кожної канави в зворотній пропорції до його діаметру, щоб завжди утримувати константу об'єму (а тому час, що витрачається) .

Археологи гадають, що це, можливо, було для того, щоб забезпечити зведення кожного земляного укріплення встановленим числом певного статусу спеціальних працівників у встановлене число днів, аби можливо задовольнити ритуальні вимоги певного виду релігійного календаря..

Здається, багаторазові системи валу, канави і частоколу, що "захищають" внутрішній простір, не збудовані для захисних цілей - а натомість ймовірно були виконані, щоб запобігти рядовим соплемінникам можливості бачити священні і можливо секретні ритуали, які виконувалися у „внутрішньому святилищі”.

Дослідження поки що свідчить, що кожен релігійний комплекс був ритуально виведений із експлуатації у кінці його життя, разом з канавами, кожна з яких була вирита послідовно і свідомо заповнена.

"Наші розкопки виявили ступінь монументального бачення і витонченості, які застосовувалися цими ранніми сільськогосподарськими співтовариствами для створення перших комплексів земляних укріплень, дійсно крупного у Європі масштабу” зазначив Гаральд Штайбле (Harald Staeuble),

старший археолог державного урядового відомства Саксонії, що керує археологічними дослідженнями. Наукові дослідження недавно знайдених матеріалів здійснюються у Дрездені.

Люди, які побудували величезні круглі храми, були нащадками переселенців, що прибули багато сторіч раніше із рівнини Дунаю, яка зараз є північною Сербією і Угорщиною. Будівники храму були нащадками кочівників, що управляли великими стадами великої рогатої худоби, овець, кіз, а також свиней. Вони користувалися інструментами із каменю, кісток та дерева, і виготовляли маленькі керамічні фігурки людей та тварин, виробляли істотної кількості геометрично прикрашену кераміку, і жили у реальних селищах в великих довгих будинках.

Один сільський комплекс і храм в Ауагра (Aythra), біля Лейпціга, займає територію у 25 гектарів. Там знайдено двісті довгих будинків. Населення, що налічувало до 300 чоловік, жило у у надзвичайно організованому поселенні із 15-20 дуже великих комунальних будівель.

Девід Кейс (David Keys), археологічний кореспондент

Джерело Independent 11 червня

Висловити думку у Форумі

• Інші публікації рубрики "Інноватика"