За Голодомор в Україні, посол Росії порадив українцям звернутися за вибаченнями до Грузії
Частина депутатів ПАРЄ засудила Голодомор 1932-33 років в Україні. До заключної резолюції Парламентської асамблеї засудження не потрапило.
У Парламентській асамблеї Ради Європи частина європарламентарів засудила Голодомор 1932-33 років в Україні як злочин комуністичного режиму. Таке рішення підтримали 85 парламентарів. Однак засудження не потрапило до заключної резолюції ПАРЄ. Багато хто в Україні не може приховати своє розчарування з цього приводу, але чимало хто каже, що це початок визнання міжнародною спільнотою найменш відомого геноциду ХХ століття.Отже, парламентарям так і не вдалося схвалити рекомендації, до проекту яких і була внесена українська поправка про засудження Голодомору. Але зроблено важливий крок до відкриття світові жахливого злочину, скоєного в самому серці Європи, на чи не найбільш родючих її землях понад 70 років тому. Так вважає історик Сергій Кот:
“Незабаром ситуація буде змінена в подальше поглиблення критики суспільства комуністичних режимів і комуністичної ідеології”.
Сергій Кот закликає державних чиновників розповідати світовому загалові, що саме відбувалося в Україні за часів комунізму:
“Українська сторона повинна продовжувати тиснути на Європу, щоб домогтися визнання європейськими країнами голодомору, як акту геноциду проти українського народу. Треба було б попрацювати, влаштувати виставку з фотографіями, з фільмами, які існують. І якби перед засіданням парламентарі подивилися ці документи, голосування вже в ці дні було б абсолютно нищівним для комуністичної ідеології і позитивним для України”.
Подолянці Надії Рогозянській у 33-му було шість років:
“Мені важко говорити, бо я просто не можу не плакати. Мені було тоді шість років, а сестра була в мене чотири роки. То страшні роки. Ми вижили лише тому, що батько, а у нас була хата під бляхою, так от він купив оліфу, купив якусь непотрібну з гнилих соняшників олію, щоб пофарбувати її ото тільки й нас врятувала та олія. Ота оліфа, якщо хтось схоче її скуштувати яка вона гидка”.
Надія Рогозянська розповідає, що померлих не завжди хоронили. Люди навіть точно не знали хто куди зник, коли і де помер:
“Жили всі закрито, мати на засов хвірку закривала і кричала, щоб ми не виходили за цю хвіртку, бо на вулиці, що поряд їли дітей. Ну, це страшне. А скількох хоронили таких, що ще рухалися. Чому? А щоб не заїжджати. Сьогодні він ще рухається трохи, а завтра знову заїжджати. Не було ні коней, ні підвод, ні тих, хто б їх возив. Тож тих, хто ще живий був валили на той віз і кидали в могилу”.
2003 року Верховна Рада визнала голодомор актом геноциду. 25 країн членів ООН вже підготували спільну заяву, в якій називають голодомор в Україні результатом політики тоталітарного режиму. У листопаді 2005 року Сейм Литви, а у січні 2006 року Грузії, визнали голодомор в Україні геноцидом проти нації. Натомість, Росія не вважає себе винною за штучний голод в Україні, посол Росії в Україні Віктор Черномирдіна навіть порадив був українцям звернутися за вибаченнями до Грузії. Адже Йосиф Сталін народився в Грузії...
За оцінками експертів, які досліджували Голодомор 32-33 років, він забрав життя 7-10 мільйонів українців.
Джерело: Svobodanews.ru, 27 січня 2006
Висловити думку у Форумі
Публікації на тему:
|
|
