ПОСЛУГИ ПАТЕНТБЮРО Послуги одержання штрих-кодів |
ІНТЕЛЕКТУС
Символіка Придніпров'я |
ПОРТФОЛІО Розробка символіки |
|
|||
---|---|---|---|
ІНФОРМЕРИ
|
Дніпропетровськ поза грою. Про футбол і не тількиПопри патріотичні почуття до малої батьківщини, любов до рідного міста, в якому народився і живу, а також палку вболівальницьку пристрасть до футболу, чим "страждаю" з дитячих років, - коли дізнався про рішення виконкому УЄФА вилучити Дніпропетровськ зі змагань на право проведення ЄВРО-2012, то, чесно кажучи, не дуже засмутився.
Мабуть це тому, що насправді, як футбольний вболівальник та пересічний городянин - корінний дніпропетровець - не багато чого втратив. Навряд чи моя позиція знайде розуміння з боку вболівальницького загалу (та й не для цього, власне, пишу), але тим не менш спробую пояснити свою мотивацію. Отже… Почну з того, що навіть якщо поєдинки Чемпіонату Європи і проходили б на нещодавно побудованій "Дніпро-Арені", я б все одно їх дивився по телевізору - через цінову недоступність квитків на матчі. Не знаю, скільки конкретно коштували б ці "перепустки" до футбольного раю, але те, що в будь-якому разі сума була б фантастично високою, а тому недосяжною для переважної більшості пересічних за соціальним статусом, але не менш палких від того вболівальників - можна не сумніватися. Безпосередніми свідками футбольних баталій на найсучаснішому стадіоні-красені була б місцева елітна публіка, різного ступеню привілейовані особи, адміністративна камарилья обласного й міського рівня та інші. Континентальна першість стала б черговим святом для обраних, сильних світу цього - шахраюватих господарів життя, які розбагатівши, утримують і множать свою заможність та благополуччя, незважаючи ні на які світові фінансові кризи. А от для таких, як я "Дніпро-Арена" стала б на час Євро-2012 неприступною фортецею - такою собі футбольної Бастилією. Усвідомлення ж того, що ігри європейського чемпіонату проходитимуть в 15-20 хвилинах їзди на громадському транспорті від місця проживання і водночас неможливості бути присутнім на самому стадіоні, лишень ятрили б вболівальницьку душу. Отже, незважаючи на максимальну географічну близькість спортивного свята, перегляд дніпропетровських матчів для палко бажаючих потрапити на них проходив би у звичайному режимі телевізійної трансляції, як при проведенні турніру в будь-якій іншій країні Старого світу. А як щодо втрати міською скарбницею потенційних прибутків від проведення турніру та реалізації різноманітних інвестиційних проектів розбудови інфраструктури? - можу наразитися на такий закид. Очікуваний "навар" від проведення першості втратили насамперед міські начальники, бізнес-еліта, місцеві ділки. Наскільки б суми від проведення ЄВРО-2012 поповнили міській бюджет і відбилися на соціальних програмах задля блага цілого міста й городян - теж велике питання, враховуючи масштаби всюдисущої корупції, відсутність належної прозорості в розподіленні бюджетних коштів й механізмів дієвого контролю за їхнім використанням. Та й взагалі, чи було б готове рідне місто для проведення такого представницького заходу - міжнародних змагань найвищого ґатунку? Чи впоралося б з іспитом на "європейськість"? Враховуючи темпи і якість підготовки до Євро-2012, стверджувальна відповідь на поставлені питання виглядає більш ніж сумнівною. Судячи зі стану доріг в місті, які давно стали гіркою притчею во язицех, - День "побєди" й досі не настав, здається, що війна й дотепер полихає: подекуди ями на шляхах нагадують воронки від бомбардування та гарматних обстрілів. А які ж на них пробки бувають - ледь не по кількадесят кілометрів! Затори, що регулярно виникають, часто-густо не розсмоктуються годинами! Транспортний рух в місті повністю паралізується: не пройти і не проїхати. Такі картини нагадують кадри з голлівудських фільмів-катастроф про безлади в мегаполісах через скупчення людей і транспорту на вулицях чи то внаслідок падіння на Землю метеоритів, чи то атаки космічних прибульців, або ж масової евакуації населення при спалаху епідемій смертельних вірусів. Ці міські пейзажі роблять місто жахливим. Але то не підступи іноземних загарбників чи якихось космічних монстрів! Головний винуватець подібних надзвичайних станів - міська влада. Це вона, рідна, влаштовує такі пастки для своїх же городян. Парадокс, але з наближенням Євро ситуація аж ніяк не покращувалася, а здається лишень навпаки - тільки погіршувалася.
Через пробки та затори карети швидкої медичної допомоги і зараз, якщо виїжджають, коли є бензин, то буває не встигають на виклик. А що було б при напливі європейських людських і транспортних потоків? Чи не обернулося б футбольне свято додатковими жертвами серед містян від неможливості надання невідкладної медичної допомоги? Ще однією, хронічною хворобою міста є сміття. "Город-труженик" потерпає від стихійних звалищ, бруду і сморіду. Дніпропетровськ - місто, від якого тхне. А ще Дніпропетровськ попри всі почесні нагороди Івана Куліченка, які він як мер міста здобуває на міжнародній арені, продовжує складатися з численних, по-іншому не скажеш - комунальних ГЕТТО, де люди, кинуті напризволяще міською владою, страждають, потерпаючи від комунального безкраю: відсутності опалення та гарячого водопостачання, постійних перебоїв з холодною водою та електрикою, протіканням дахів і поступової руйнацією будинків; в багатоповерхівках не працюють ліфти, не прибирається дворова територія, не кажучи вже про відсутність капітальних ремонтів споруд.
Дніпропетровськ давно перебуває на межі загального соціального вибуху через влаштовані мерією комунальні тортури для городян. І революційна ситуація з кожним роком все більше загострюється. Втративши останні надії на покращення, у відчаї люди починають виходити на вулиці і перекривати траси. Під час відкриття "Дніпро-Арени" представники ініціативної групи з боротьби за комунальне благополуччя одного з численних гетто поінформували міськвиконком про готовність жителів мікрорайону вийти до стадіону цілими сім'ями, аби привернути увагу до умов свого існування. Влада зреагувала негайно: відразу до місця народних хвилювань прибув міліцейський наряд, відтак "хрестовий похід" за комунальний добробут було приборкано в самому його зародку. В Дніпропетровську влада вже навчена - вона знає, в якому гетто просто лякають, а в якому ці погрози не пусті слова, бо людям справді вже несила терпіти. І ще не менш важливий гуманітарний аспект.
Мер Куліченко звинувачує уряд в лобіюванні Львова, оскільки Дніпропетровськ в плані підготовки до ЄВРО-2012, за його словами, був нічим не гірший від міста Лева, а то й за низкою показників мав кращі позиції. "Ми вважаємо, що саме через зволікання з боку держави Дніпропетровськ втратив шанс приймати матчі Євро-2012", - йдеться у зверненні Дніпропетровського міськвиконкому до Кабінету міністрів - повідомляє УНІАН.
У листі також зазначається: "Ми занепокоєні ситуацією, що склалася навколо Дніпропетровська. Чи не є це зволікання щодо підготовки документів по Дніпропетровському аеропорту ланцюгом спланованих дій? Хотіли б отримати відповіді на кілька важливих для нас запитань: -чому держава гарантувала по місту Львову не тільки державні замовлення, а й інвестиційні ризики, а по місту Дніпропетровську не гарантувала навіть власні повноваження? - хто від імені уряду підписав гарантії стосовно аеропорту Львова і чому таких гарантій не було надано щодо аеропорту Дніпропетровська? - хто з посадових осіб чи урядових організацій несе відповідальність і організовує роботу щодо підготовки аеропорту Дніпропетровська відповідно до вимог УЄФА?".
"Враховуючи вищезазначене, залишаємо за собою право подати апеляцію на рішення Виконкому УЄФА, оскільки згідно з правилами, це дозволено робити протягом 20 діб з дня оголошення результатів. Чекаємо відповідь до 23 травня 2009 року", - йдеться у зверненні". Слід зазначити, у Дніпропетровську резонансне рішення виконкому УЄФА спричинило черговий спалах сформованого у радянські часи та міцно вкоріненого у свідомості представників дніпропетровського політикуму такого собі регіонального шовінізму - як це так, "не перше, але й не друге місто" в країні знову ущемили, "кузню кадрів" образили!? Про це заявляють у своїх коментарях відомі й знакові в місті громадсько-політичні діячі, можновладці, народні депутати, спортивні чиновники. От як, приміром, висловився з цього приводу керівник благодійних програм Фонду "Наш Дом - Днепропетровск", депутат міськради від Партії регіонів, керівник компанії "Алєф-капітал" Ігор Циркін в ефірі одного з місцевих телеканалів: - У города украли Євро-2012, - обурюється Ігор Маркович. - Мне как горожанину очень больно. Мы с вами привыкли и знаем, что долгие годы Днепропетровск был центром Советского Союза, центром нашей страны. Но сегодня мы видим ситуацию, что с нашим городом перестали считаться. Пришел момент, когда нам необходимо возрождать былую славу нашего города, думать о том, как развивать спорт, культуру.
Циркіну, одному з місцевих PR-дунів, що не злазять з телеекранів зі своїми галасливими благодійними акціями, вочевидь невтямки, що цими словами він фактично відрікся від України як Батьківщини . Що вона для нього? Зі всього випливає, що цілковите ніщо, пустий звук до того ж на незрозумілій для нього, і ніколи не шанованій ним українській мові. Інша справа - СССР і Дніпропетровськ в ньому як науково-промислова й кадрова столиця "Імперії зла", яку боявся, в тому числі через дніпропетровську "сатану", весь світ! Оце, за Циркіним - сила! А я думаю, європейським гостям України вистачить пам'ятників леніним, вулиць карлів марксів, лібкнехтів і цеткін в Харкові і Донецьку. Не варто їхати в Дніпропетровськ, аби на його вулицях і площах побачити теж саме, відчути той самий радянський дух. Нехай краще подивляться мальовничі краєвиди стародавнього Львова, зануряться у неповторний кавовий аромат насправді українського міста Лева, позбавленого комуно-тоталітарного мотлоху віджилої радянської епохи.
Дніпропетровськ нині - звичайне псевдо-українське, радянське місто, яким його бажає бачити нинішня влада. Перефразовуючи відому пісню: "Пройдусь по Карла Либкнехта, сверну на Пролетарскую и на подходе к Ленина я постою в тени". Воно по-совковому одноманітне, сіре і безлике. Місто не має українського колориту, воно позбавлене національного обличчя в пам'ятниках й топоніміці. На його площах бовваніють комуністичні диктатори, червоні тирани, а вулиці, площі і бульвари продовжують увіковічувати україножерів, пролетарських діячів різних часів та народів, гнобителів українства.
Це - справжня ганьба городян і України. То може і не слід так бідкатися через те, що вчергове не зганьбилися на всю Європу, яка, до речі, офіційно й в рівній мірі засудила як антилюдські фашистську й комуністичну ідеології. Так, комуністичні традиції не стають на перешкоді проведення олімпійських ігор та інших міжнародних змагань, припустимо, в Китаї (а даремно!). Але ж то Китай, а Дніпропетровськ - Європа. Дніпропетровськ попри все інше тільки б посилив негативні враження європейців від України як комуністичного, радянського анклаву старого континенту. З огляду на викладене вище, рішення про виключення Дніпропетровська з кандидатів на проведення ЄВРО-2012 виглядає абсолютно адекватним і заслуженим міською владою. Щоправда, в УЄФА була своя мотивація, яка навряд чи співпадає з представленою в цьому матеріалі. Хоча, хто його зна достеменно…
До речі, президент ФФУ Григорій Суркіс, повернувшись до України із засідання виконкому УЄФА, назвав прийняте рішення єдино правильним і справедливим. "Могло бути і гірше", - додав він.
То чому б місцевим, "дніпропетровським", не заспокоїтись і, зітхнувши з полегшенням, спробувати порадіти за Україну? Чи за неї - не виходить, позаяк вона - не "наша страна", не СССР? Олексій Мазур Джерело: СПЕЦКОР, 15 травня 2009 Дивіться:
|
|
Україна, 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 12/4
Електропошта:
Skype: patentbureau |