Традиції Катерини - свято дівочої долі

Серед численних жіночих свят, що сповідувалися лише представницями “слабкої статі”, найзнаменнішим є празник святої великомучениці Катерини (“чиста душею” — так перекладається її ім’я з грецької), що припадає на 7 грудня

Св. Великомучениця Катерина з Олександрії мала 17 років од роду. Була дуже вродлива, високоосвічена і багата. У 304 році вона прийняла християнську віру і відтоді проповідувала Ісуса Христа. За наказом імператора Максиміана, який переслідував християн, була замучена за віру Христову. Через кілька років єгипетські християни знайшли останки мучениці й поховали їх у монастирі на Сінайській горі.

В Україні ставлення до Катерини, як і до інших святих великомучениць, було особливим: довірливим і житейським. Невипадково свято Катерини називали святом дівочої долі. Сподіваючись на допомогу святої, жіноцтво просило її про щасливий шлюб, злагоду в сім’ї.

Напередодні цього свята парубки постили, щоб Бог послав їм добру жінку. В самий же день свята дівчата ворожать і закликають долю. Вранці, до схід сонця, дівчина йде в садок і зрізає гілочку вишні. В хаті ту гілочку ставить у пляшку з водою і чекає свята Меланки. Якщо до Меланки вишня розів’ється і зацвіте — добрий знак, бо й доля дівоча цвісти буде. Засохне гілочка без цвіту — кепська ознака.

Увечері дівчата сходяться до однієї хати і варять спільну вечерю — борщ і кашу. Опівночі, перед півнями, юнки беруть горня з вечерею, обгортають його новим рушником і йдуть закликати долю. Простують до воріт. Кожна з дівчат вилазить по черзі на ворота, тримаючи в руках горня з кашею та борщем, і тричі гукає:

— Доле, доле, йди до мене вечеряти!

Якщо в цей час заспіває півень, доля обізвалась, якщо ж ні: “Доля оглухла, не чує мого голосу”. Журиться дівчина й проклинає долю: “Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!” Гірше, коли зірка з неба впаде — погасне доля.

У Франції свята Катерина вважається патронесою старих дівчат. У цей день вранці усі неодружені паризькі дівчата, старші 25 років, одягають капелюшки, прикрашені жовтими й зеленими стрічками. Веселі катеринетти, як звуть цих дівчат, гуляють по вулицях, співають, розважаються, а в одній із церков відправляється служба Божа, і архієпископ паризький благословляє старих дівчат. Удень веселі процесії несуть квіти до статуї св.Катерини, а ввечері дівчата розважаються на вулицях. У цей день їм багато дозволяється: за старою традицією чоловіки можуть цілувати на вулиці дівчат у жовто-зелених капелюшках, але ніхто не дивується, коли і катеринетти охоче цілують хлопців.

Традиційно з приходом Катерини сподівались на люті морози. Тому й казали:

Наталя Карасьова, "Вечірня газета", 7 грудня 2004

Висловити думку у Форумі

• Інші публікації рубрики "Traditio"