"Мати наша, сивая горлице..."

Щороку другої неділі травня, у пору буйного цвітіння садів, в Україні вшановується День матері. Офіціозом воно стало з 1995 року. А до цього його впроваджували з часів проголошення української Незалежності громадські організації, дошукуючись джерел виникнення, духовного та історичного коріння, звичаю вшановувати найдорожчу людину - маму, матір, неньку... Культ вшанування жіночих божеств у наших предків має глибинні прадавні коріння. Зокрема - вшанування матері-Землі та оспівування весняного її пробудження - звичай, який бере свій початок ще VI-IV тис. до н.е. у Добу Великої Богині Матері. Це епоха кам’яного віку, панівної ролі жінки, культу РОЖАНИЦЬ, МАТЕРІ-ЗЕМЛІ, ЗАКОНУ ПРАВИ. Саме в цей час закладалося відчуття гармонії всезагальної рівності, уявлення про Зодіак. А тому й не випадково, що прихильникам визначення Дня матері в колі українців не довелося довго мудрствувати. Історична основа звичаю лежала на поверхні. Про неї нижче, а поки що читачам варто нагадати, що вперше в світі День матері було вшановано у США в 1910 році у штаті Філадельфія. А в 1914 році на клопотання американки Анни Джервіс (яка рано втратила матір і дуже за нею тужила), звернулася до офіційної влади, запропонувавши вшановувати в один день: і матерів, і матір-Землю, і матір-Божу). Серед української громади День матері вперше влаштував Союз українок Канади у 1928 році. Канадки українського походження звернулися у його трактуванні до прадавньої української традиції та звичаю, а тому й вирішено було його вшановувати у другу неділю травня. Себто, після цілого букету прадавніх свят вшанування жіночих божеств, які символізували родючість, пробудження землі, народження нових пагінчиків життя, цвітіння природи: свят богинь МАЙЇ, ЖИВИ, МАКОШІ, ДАНИ. Тоді ж починались знамениті прадавні РУСАЛІЇ - русалчин Великдень, солов’їний Великдень. Які ж коріння цього звичаю, і чому жінок в Україні (переважно майстри красного слова) називають БЕРЕГИНЯМИ, а часто просто ОБЕРЕГАМИ життя.

"Не буде правди вище мами!"

У кожного вони свої, слова для мами, її розуміння, велика любов та прояв її. В нашій, українській народній традиції, в нашому прадавньому звичаї ще закладалася психологія глибокої шани до матері, яка була напряму пов’язана з віруваннями у сили природи, у все те, що оточувало людину, доки вона долала свій життєвий шлях на Землі-Матері. То яка ж та традиція? Сьогодні про неї розповідає немало книг та джерел, які ведуть нас у сиву-пресиву давнину дохристиянської епохи, бо саме там - глибинне розуміння самих себе і як нації, і як народу. А без цього, як відомо, годі пояснювати жодну традицію чи звичай. Отже, здавна у нас вшановували головне жіноче божество в пантеоні прадавніх божеств - МОКОШ. Головне жіноче божество і єдине. Інші божества були чоловічими. МОКОШ була покровителькою породіль та жіночих ремесел - прядіння та ткацтва. Порівняйте, зв’язок прядіння із символікою життя і смерті, з виходом в інший світ засвідчують також міфи про нитку Аріадни (внучки Геліоса), про прялю Каліпсо... Слов’янська МОКОШ - була також покровителькою прядіння і ткацтва. У слов’янських казках розповідаються про матір Сонця, як про «віщу прялю». Прядіння - це магічний мотив, пов’язаний саме з жіночими персонажами, джерелом життя і смерті, долі і родючості. Шматок білої тканини - це атрибут тканини. Цій богині приносили жертву на п’ятий день тижня - видали до криниці пряжу. Мокош була богинею-матір’ю, її шанували, як дарувальницю життя, першопричиною життя і смерті. Збереглися її символічні зображення у вишивках: жіноча фігурка у вигляді деревця. Жіноча богиня МОКОШ була також богинею Землі і рослинності. Її вважали супутницею Велеса. У її культі пізніше знайде своє втілення образ прадавньої ВЕЛИКОЇ БОГИНІ, володарки вологи. Волога сприяє зародженню життя. МОКОШ - господиня і цариця водоплавних птахів, змій і жаб. У її володіння та під її владою перебувають русалки й берегині. Вона - володарка риб і також може виступати в риб’ячому образі. Цікаво, що й досі на Чернігівщині, а також у Чехії є невеликі населені пункти, які носять назву МОКОШИН...

Вважається, що назва - БЕРЕГИНЯ - походить від ПЕРЕГИНІ - жіночої ролі в прадавньому ритуалі Обжинок. Вінок для неї виплітався у вигляді корони. ПЕРЕГИНЯ була оперезана червоним паском. Як зазначають етнографи, перев’язування червоною ниткою завжди виконує роль оберегу - захисту і магічного лікувального засобу. Основу всіх арграрно-магічних обрядів складають світоглядні уявлення про жіночу природу Землі. З настанням весни саме жінки й дівчата активно «годують» Матінку-Землю - обрядовим хлібом, крашанками, пивом, медом тощо. Це - «гостинці» кожній природній стихії. Жіночі обряди сприяють заплідненню землі, стимулюють проростання рослин і достигання плодів. Ця «робота» Матінки-Землі уподібнюється до шлюбу, вагітності й пологів. Лада, Дана (вода), Доля, Рожаниці, Берегині, П’ятниця, русалки - все це образи давньої предківської віри українців і походять вони з одного джерела БОГИНІ-МАТЕРІ - заступниці роду, материнства, плодючості, добробуту роду. Сьогодні вже вчені встановили унікальну властивість Води, про яку наші предки добре знали, обожнюючи воду в образі богині Дани. Вода переносить інформацію. Отже, її можна освятити молитвою, бо вона сприймає вібрації голосу і «запам’ятовує». Воду можна замовляти на лікування різних недуг. За найдавнішими звичаями, наші предки шанували воду саме у п’ятницю (богиня П’ятниця), то, певне, вони знали той священний космогонічний міф про творення Живої Води - Дани, який був даний нам, як предківський заповіт.

Отже, вшановуючи День матері, вшановуємо цілий духовний шар образів прадавнього звичаю, який гармонійно поєднує людину з природою, як її мислячу часточку, яку, до всього, наділено здатністю любити...

Тамара Просяник

Джерело Інформаційний бюллетень, травень 2003

Використано ікону із збірки вишивок о. д-ра Дмитра Блажейовського

Посилання за темою:

http://www.ugcc.org.ua/ukr/library/sermon/mother/

• Дивіться інші публікації рубрики "Traditio"