UKR ENG
«ПАТЕНТБЮРО» Web-журнал «Інтелектус» Популюс & Традиції Діти прощаються з коледжем
ТЕМПОРАЛОГІЯ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
ІНТЕЛІГІБІЛІЗАЦІЯ
СИМВОЛІКА & ГЕРАЛЬДИКА
* МАТРИКУЛ
ІНФОРМЕРИ

Діти прощаються з коледжем

В часи моєї молодості на 1 інженера було 7 техніків, на 1 техніка 7 бригадирів, а бригадир мав не менш 7 робітників. Зараз є тільки інженери і не побачиш ні техніків, ні кваліфікованих робітників. Дореформували освіту...

Думаю, мій матеріал буде цікавим тим, хто гадає, що робтити після цього скороспішного тестування.

Мені гріх нині скаржитися на життя. Настав час, коли можеш робити не те, що скажуть, а те, що хочеш. Та й приказку «Грошей завжди не вистачає» для мене тепер не застосуєш. Адже їх не вистачає, коли є куди витрачати. Мені вже – нема на що, та й ні на кого. Дружина заробляє нормально, хоч і мучиться на роботі. Від неможливості реалізуватись. Старший син, закінчивши магістратуру з червоним дипломом, відразу ж знайшов непогану роботу, а потім змінив її на таку, що зміг навіть купити квартиру. Молодший вчиться в тій же магістратурі і також розраховує на червоний диплом, а поки в Інтернеті заробляє стільки, що нині не ми , а він нас може утримувати. Шахраї з пенсійного фонду, що за допомогою фальсифікацій і обрахувань http://i078.radikal.ru/0807/8f/70cb45953c99.jpg нарахували мені наукову пенсію в 94 гривні, після прийому скарги Європейським судом( українські суди освятили їх рішення), збільшили її на порядок. На лікарів у мене здоров'я немає, лікуюся сам, так що грошей на ліки не витрачаю. До партій, як і в радянські часи, нині крім відрази нічого не відчуваю. Отже маю масу часу на те, чого хотілось, але не моглось все життя. ..…

Та от в грудні минулого року моя сусідка-доцент Дарина зламала руку. Страшно запереживала, як же там залишиться без неї її улюблена група. Хоч ми живемо через дорогу і бачимося майже щодня, звернулася не до мене, а до мого друга по аспірантських роках Ігоря. Знала, що тільки йому під силу уламати мене відкласти книги про Шевченка і Куліша і взяти її дітей. Не скажу, що погодився швидко. Йти викладати, та ще й в коледж,мені було зовсім не цікаво. Об’ївся тим викладанням ще до пенсії. Й нині в кошмарах іноді насняться просичені перегаром аудиторії сільгоспінституту середини 90-х.. Колгоспи знищили, фінансування обрізали. От і існував інститут за кошти діточок нових панів та підпанків. Не знання їм було потрібно. Лише корочки. Дисціпліни – ніякої.На заняттях – безлад і нічого з цим не зробиш. За двійку не студента – тебе виженуть! Пішов від того бедламу на пенсію, пообіцявши ніколи більше на мати справи зі студентами.

Та тут підключилася сама доцентка Дарина. Нагадала, як в аспірантські роки допомагала, вірніше робила замість мене колориметричні, хроматографічні та інші аналізи. Нагадала мої тодішні клятви, що завжди виручу її. Здався я.

Виявилось, що коледж розташований зовсім недалеко від Сихова. Поряд з мікрокварталом, де житиме мій син. Замість маршруток, часто ходив пішки. Адже їхати 30 хвилин, та ще чекати потрібну маршрутку треба стільки, що іноді і в годину не укладаєшся. Йти ж – 40 хвилин!

Звичайно, як завжди, з тематикою лекцій пролетів. Казали, що буду читати товарознавство продтоварів, а виявилося, що Дарина не дочитала товарознавство промтоварів, маркетингове ціноутворення і стандартизацію. Звичайно, ці предмети я знаю чудово, але ні по одному з них лекцій у мене нема. Потрібно їх написати. Отже довелося відкласти книги і засаджуватися за підручники. Правда, тепер у мене замість так і не закінчених книжок про Шевченка і Куліша три книжки конспектів лекцій : всі 3 товарознавства на 540 стор, Стандартизація, кваліметрія і метрологія на 360 і Ринкове ціноутворення на 240. Писав з розрахунку на лекцію – 12 сторінок. Розраховував, що за 2 місяці Дарина повністю вилікується і я зможу повернутися до свого спокійного життя і роботи над книгами. На жаль, її чоловіка розбив інсульт і їй стало не до занять. Довелося підміняти до кінця навчального року. Ось нарешті рік закінчився, а я відчуваю не полегшення, а світлий смуток. Даринина улюблена група стала вже моєю улюбленою групою, а її ці діти мені стали такими ж близькими, як і власні.

Щоправда, дісталися мені в спадок від неї не одна, а три групи. Група бакалаврів, група комерсантів і група заочників. У бакалаврів -10 дівчат і 2 хлопця, у комерсантів 29 чоловік, заочників всього 9. Відділення платне. До Політеха, а тим більше до його коледжу, багатії своїх дітей не посилають. Ці діти працюють, щоб було чим платити за навчання. Державних підприємств майже не залишилось. То ж працюють на панів. Працюють позмінно. На лекції приходять лише, коли мають змогу. Тож не дивно, що декотрих побачив лише під час екзаменаційної сесії.

Мої перші заняття в коледжі я сфотографував, так що можу писати по фотодокументах, а не тільки по пам'яті. Першими були лекції в групі ДВРИНИХ Улюбленчиків - бакалаврів. Заходжу в холоднючу аудиторію, яка дивиться вікнами на корпус майстерень, що стоїть майже упритул. У аудиторії холодно, похмуро, а в душітепло і затишно. Та самі подивитеся на фото цієї групи http://i025.radikal.ru/0807/fd/307755db5fc2.jpg! На першій парті оцінюючим погядом дивиться вже більш ніж доросла Наталка. Поряд з нею дивиться не так на Вас, як в себе Ірина. "Профессорша-Наталочка" з розсипом волосся на візерунчастій курточці так і рветься сама розповісти що-небудь. Поряд аристокраична Надійка, як би запитує: „ а що нового ви здатні нам відкрити?” А за нею, вся в білому симпатяшка-всезнайка Наталі завжди готова підказати і допомогти з будь-якого питання, недаремно її сусідка Юля від Наталі душі не чує. На задній парті усміхається Іванко. Я його на лекціях більше не бачив. За спинами ховаються Іринка і Танечка. Не виспались після нічної, то ж не дуже хочуть у такому вигляді зафільмуватись. А ось Юльця, вся в рожевому, як і її сусідка, чарівниця Віра - заміжні жінки. Та кожен їх прихід на лекції були святом і для групи, і для мене. Для групи – Юльця уміє не тільки смачно готувати, але і похвалитися серед одногрупниць своїми солодощами. Отже кожен її прихід група радісно і солодко хрумкала, а у мене слиньки текли і доводилося проклинати пристойність, що примушує відмовлятися від цієї смакотищи. А ось чарівниця Вірочка, вміє таке запитати під час обговорення лекції, що після цих запитань навіть для мене обговорення перетворюється в чудернацьку подорож у світ зачарованих товарів, країну цін, стимулюючих зростання виробництва чи в часи, коли стандарти були законом, а не побрехенькою.

Я з ними відмовився від звички читати лекції. Замість цього я попередньо віддруковану лекцію і її ж, записану на диску, передавав старості і на парі не читав її, а обговорював з цими симпатяшками. Так коефіцієнт засвоєння на порядок вищий. Ось тільки тиші на моїх заняттях не було.

Єдине, коли всі замовкають і зосереджено починають думати, це тестування, які я запровадив http://i059.radikal.ru/0807/18/c44b4045d86e.jpg після закінчення кожної теми. Використовував для цього збірники тестів з відповідних предметыв, які брав в бібліотеці ім. Стефаника. Роздавав скановані сторінки з тих збірників. Всі шукають відповідь, а от Ірина питає в мене, чому це в неї на звороті сторінки написано, що це тести для 4 курсу технічних вузів, якщо вони на 2-му? http://i040.radikal.ru/0807/5f/e5bc22a9ad38.jpg.

Інша група – комерсанти, нічим не відрізнялась від тих студентських тусовочних груп, від яких я втік на пенсію з сільгоспінституту. Вони до коледжу поступили просто тому, що вступні екзамени після школи коштують дорого, та й нема ніякої гарантії, що вступиш у вуз. В коледж поступити набагато легше, а коли твої ровесники будуть думати, кому і скільки дати, щоб поступити до вузу, ти просто переходиш до бакалаврату , здавши екзамени навіть на задовільно. То ж вони позачасто навіть не знайомились з лекцією перед парою і обговорювати матеріал я міг тільки з цим Віталькою http://i059.radikal.ru/0807/4c/3cb343900fb2.jpg, та цією дитинкою Мар’янкою, що застигла біля милиць, зламавши ногу на http://i050.radikal.ru/0807/c9/90e4a2f5fb97.jpg. футбольних змаганнях і її подругою. Доречи, Віталька, Мар'янка та її подружка Леся(вона поряд з нею, заповнює за неї відповіді на тести) засипали мене рефератами по кожній темі. А постільки я обіцяв всім, що реферати після перевірки буду вміщати в Інтернеті, то довелось крім лекцій опрацьовувати і набирати ще й їхні реферати…

Та якщо мої балакалаврята були сумлінні дівчатка, які раз вже прийшли на заняття - про заняття й думають, то з цією групою було інакше. От вони сідають за парти перед контрольним тестуванням, оцінка по якому заноситься в заліковку. Ви бачите на їх обличчях хоч найменшу http://i008.radikal.ru/0807/8a/dd5426c1beb7.jpg стурбованість?

Он до цієї схожої на лисеня золотавій Алінки підсідає Ромчик. Йому дістався тест зі Стрингами. Так вона спитала у мене, якщо вона покаже йому свої стринги, це буде підказка? А от ця краля сміється з неї – я теж свої тонга можу http://i071.radikal.ru/0807/1c/d3cd174b9232.jpg продемонструвати, як шпаргалку! Слава Богу, я з нею вперше зустрівся на цьому контрольному тестуванні. Слава Богу, що ці кралі вже не будуть вчитисьв коледжі. Задовго до випускних екзаменів по наслідках загальнодержавного тестування вони поступили в престижні вузи.

От після того контрольного тестування і настав в коледжі час випускних іспитів. Як колись Дарина панікувала, що занапастять її улюбленчиків-бакалаврят, так і я запанікував, що скривдять на іспиті тепер уже цих моїх улюбленчиків. Звичайно, кінець червня у Львові краще всього проводити на Брюховчиських озерах, куди їде маршрутка прямо від мого будинку. http://i018.radikal.ru/0807/61/a7669479c216.jpg. Але я ті озера встиг тільки сфотографувати. Доля улюбленців важливіше тих озер!

Тож підкотився до керівництва з тим, що хочу брати участь в комісії, коли здаватимуть мої улюбленці. Погодилися при умові, що буду в Держкомісії не тільки в улюбленців-бакалаврят, а і у комерсантів, і у заочників. Довелося погодитися…

І ось – Держекзамени. Бакалаврята виявилися не тільки моїми улюбленчиками. За годину перед іспитом в екзаменаційній кімнаті зібрались всі викладачі, які читали у них лекції. «Професорка» Наталочка в клітчастому платтячку http://i060.radikal.ru/0807/59/50dd85dcebd8.jpg проганяла питання з підручника, дівчата і сама - відповідали, а викладачі доповнювали і уточнювали до тих пір, поки «княжна» Надійка, що сидить за нею, не кивне, щовже всі все зрозуміли. Поступово питання за і поза програмою почали задавати всі. А симпатяшка-всезнайка Наталі влізла в такі нетрі, що довелося покликати спочатку http://i079.radikal.ru/0807/ea/523f0d645d03.jpg зав. кафедри, а потім самого професора і він до самого початку іспиту намагався вивести її і всіх дівчаток з цих теоретичних нетрів http://i006.radikal.ru/0807/18/c2068bab5d06.jpg.

Нарешті, рівно в 10 00 зайшли в аудиторію всі члени комісії і, переглянувши столи на наявність шпаргалок, Голова оголосив про початок іспитів. Студентів виперли до коридору на часинку, поки звіряли списки і наявність всіх необхідних документів. Голова комісії ще раз зажадав, щоб очистили столи від всього, що в них може бути. Я єхидно посміхаючись прилаштувався на окрайцю крайнього столу. http://i014.radikal.ru/0807/fd/62ccbee9e415.jpg. Адже в тих тестах, що недавно проходили, були і трусики-шортики з безліччю кишеньок. Навіщо стіл, якщо все своє можна мати при собі! Зам голови комісії запрошує перших студентів. І ось перші мої симпятяшки вишикувалися в каре на чолі з Назаром, побаченим мною другий раз. http://i060.radikal.ru/0807/6a/0fbbd99080ee.jpg. Дивно, але хвилюються тільки Наталі і Наталочка. Юльця взагалі думає не про те, як здавати, а як скоріше повернуться до дитини.

Голова комісії, проголошує вступний спіч. Зам. Голови попереджає, що виганятиме всіх, кого помітить за списуванням з шпаргалки. Іспит починається. По черзі підходять до столу, відкривають квиток, називають його номер, беруть проштампований бланк і сідають за стіл обдумувати. На обдумування година Я не дарма всівся на окрайцю. Виходжу в сусідню аудиторію, де зібралися ті, що чекають своєї черги. Щоб збити істеричне очікування, влаштовую їм фотосесію.

Смішно, та першим просить сфільмувати Іванко. http://i081.radikal.ru/0807/51/4624fffaeebb.jpg.  Потім на його місце плюхається http://i075.radikal.ru/0807/9d/077a3dc5ae25.jp ледь жива Іринка і каже, що зубрила всю ніч, а тепер в голові така мішанина, що навіть свого прізвища не скаже . А от манюня Настуся http://i012.radikal.ru/0807/3b/e192c5e2e2be.jpg бадьориться - по гороскопу її чекає вдача. Ірина, як завжди, дивиться в себе http://i025.radikal.ru/0807/ad/369eb0ec162d.jpg, а сексапільна Наталка дивується: «навіщо переживати за оцінку http://i007.radikal.ru/0807/74/b4912f278053.jpg , коли дивляться лише на диплома, а не на вкладиш в ньому!». Що ж. Забіжу вперед. Вона, Ірина з Іванком з усіх питань відбилися на відмінно, Іринка з переляку губилась у відповідях на додаткові питання і понуро пішла з «добре», а ось Настусі попався http://i068.radikal.ru/0807/9a/84672b195790.jpg такий складний білет, що довелося погодитися на трійку. Ось тобі і успіх по гороскопу!

Друга половина групи складала іспит наступного дня. Знову в каре вишикувалася перша шестірка, всі стежать, як розкладають квитки, тільки чарівниця Вірочка втупилася на пляшки http://i047.radikal.ru/0807/1b/772ea5d4b33b.jpg з Моршинською на ”столі допитів ”. Нарешті, всі розібрали квитки і всілися готувати відповіді. Сидимо, нудьгуємо. Голова комісії із замом забрали професора і пішли в сусідню кімнатку пити каву, залишивши відкритими двері, щоб і чутно було, що робиться, і виглянути можна було непомітно. Дітвора тихенько обмінюється шпаргалками. Ми вдаємо, що зайняті розмовою і нічого не бачимо. Нарешті дівчата-колеги вимагають, щоб я пішов на розвідку. Беру цифровик і заходжу у викладацьку. Там вже допили каву і ось-ось, закінчивши чергову серію анекдотів про парламент, повернуться в аудиторію. Нагадую, що дітям ще залишилися законні 15 хвилин і прошу дозволити їх сфотографувати в процесі обдумування. Голова відразу встає на диби, мовляв це не передбачено інструкцією. Професор заспокійливо говорить, що за наявності згоди самих студентів, це можна дозволити. Виглядаю в аудиторію і голосно питаю – „можна вас зараз сфільмувати?”. Дружно і навіть радісно волають : -„можна!” Адже вони чудово розуміють, що це тільки привід підійти до них.

Звичайно, починаю с симпатяшки Наталі. Вона сміється - «та хіба ж http://i001.radikal.ru/0807/0c/dd52e908d616.jpg Ви могли коли-небудь задати питання, на яке я не відповіла? Відіб'юсь!» З полегшенням переходжу до Тетянки, котра у мене на заняттях плавала. http://i079.radikal.ru/0807/e7/24f59239e61c.jpg Вона теж усміхається. „Дякую. Мої питання, це – моє питання!». Переходжу до Іринки. Вона ледь не плаче. Не може зрозуміти суті http://i046.radikal.ru/0807/09/9a02e143fd71.jpg питань білету. Починаю розшифровувати. Не розуміє, про що я. Пояснюю гучніше. В дверях з'являється Голова і робить зауваження. Доводиться повертатись за стіл комісії, не заглянувши до Настусі. Хоч ще залишилось 8 хвилин законного обдумування, з місця зривається Юльця і спішить до «столу допитів». http://i041.radikal.ru/0807/7e/cb9e34b77b42.jpg. Фундаментально всівшись, починає розмірено, з артистичними паузами, відповідати по білету. Я сам вчив їх цій усиплюючій методиці відповідей. Першим і починаю куняти. Поступово впадають в дрімоту і інші члени комісії. Голова, щоб розбудитися і розбудити всіх, задає якесь складне питання з інфляції. Юльця відповідає цитатою з Юлі Тимошенко. Голова сполохано каже - «Питань більше нема, запросіть наступного». Професор виходить в аудиторію розім'яти ноги. Даю йому цифровик і він фільмує, як ми всі розпливаємося в усмішках перед чарівницею Вірочкою. http://i080.radikal.ru/0807/b4/da7c8c1057db.jpg. Вона ухитрилася відповідати так, що її не слухали. На неї дивилися. Професор, що повернувся за стіл, задав їй з десяток питань. Але що він саме питав, ніхто не чув. Та він і сам, коли обговорювали, які ставити оцінки, не міг пригадати, що питав, запам'ятав тільки, як вона щебетала, і погодився з нашим одностайно винесеним їй «Відмінно».

Екзамени завершились. Нікого так і не засипали. І у моїх улюбленців-бакалаврят, і у заочників. Лише у комерсантів вилетіла одна дівуля. У бакалаврів здав навіть Назар, який сонно http://i069.radikal.ru/0807/98/b7983270be40.jpg пробурмотівши відповіді по білету, попрохав комісію не мучити його і себе додатковими питаннями, бо він ні на що, крім «задовільно» не претендує. Крім нього трійку вліпили тільки бідненькій Настусі, якій дістався білет, що навіть члени комісії вимушені були ламати над ним голову. Оті вір після цього гороскопам!

Після іспиту ні у кого не було відчуття порожнечі. Попросили мене сфотографувати їх на пам'ять. Спочатку Юльця і Ірина узяли в полон улюбленого декана і змусили клацнути їх. http://i024.radikal.ru/0807/bb/a371b2950eba.jpg. Потім Настуся відвела душу http://i070.radikal.ru/0807/58/ddca8f7b8804.jpgна Ваніних грудях, а симпатяшка Наталі і княжна Надійка продемонстрували http://i024.radikal.ru/0807/4b/1d149af097ad.jpg свою стрункість на тлі Назара. Потім чарівниця Вірочка і сексапільна Наталка потішили вже мою душу, прощальним сумісною з ними світлиною.

Закінчилися іспити. На душі тепло і якось сумно. Більше вже не буде занять з дітьми, що стали такими рідними – симпатяшкою-всезнайкою Наталі, аристократично-красивою Надійкою, очаровашкою Вірочкою, глузливою, але не злою Наталкою і „професоркою” Наталочкою, і всіма моїми симпатиями-бакалаврятами. Вони вже бакалаври і йдуть вони в доросле Життя. Хто в магістратури, хто на пошук роботи. І так хочеться, щоб вони, їх покоління, були щасливіше за нас, дітей війни, що відбудували Могутню Державу, зраджену і продану своїми вождями…

К.т.н.Сиротенко(Вербицький)

Правнук автора „Ще не вмерли...”

11 липня 2008

Висловити думку у Форумі

*