UKR ENG
«ПАТЕНТБЮРО» Web-журнал «Інтелектус» Популюс & Традиції Українське кіно знов перемагає
ТЕМПОРАЛОГІЯ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
ІНТЕЛІГІБІЛІЗАЦІЯ
СИМВОЛІКА & ГЕРАЛЬДИКА
* МАТРИКУЛ
ІНФОРМЕРИ

Українське кіно знов перемагає

Image glavred.infoМи любимо дивитися старі фото. А фільм, у кадрі якого можеш бути і ти – напевно захочуть подивитися всі.

Яскраво руда, дуже рухлива молода людина з недбало пов'язаною червоною краваткою. Знайомтеся – режисер Дмитро Сан.

Його ім'я поки мало кому відоме на батьківщині, в Україні, зате добре знають за кордоном. Тому що саме його фільм «НІЩО і НІКОЛИ» у вересні нинішнього року названий кращим документальним фільмом на Міжнародному кінофестивалі в Америці (Temecula Valley International Film & Music Festival 2006).


«Я просто якось йшов по Хрещатику два роки тому і подумав: адже можна зняти класне кіно про те, що відбувається навколо, про людей, про їх відчуття, надії, переживання, – розповів на презентації свого фільму Дмитро Непочатов (справжнє прізвище режисера). – Я знайшов кінокамеру через Інтернет, накупив купу кіноплівки і пішов бродити по вулицях Києва. Я подумав, що якщо люди з таким задоволенням роздивляються свої старі фотографії, то їм напевно цікаво буде подивитися фільм про самих себе».

«НІЩО і НІКОЛИ» – своєрідний мікс з жанрів документального та ігрового кіно. Головна героїня – 19-річна дівчина, яка приїхала до України з-за кордону разом зі своїм батьком. Саме тут вона вперше побачила революцію, причому не таку, про яких пишуть у книгах – криваву, жорстоку і непривабливу. Дружба, відданість, любов – ось, що юна американка побачила в Києві. Дівчина спілкується з простими людьми, які вийшли на Майдан, вникає в їх історії.

Фільм складається з новел, що об'єднані однією ідеєю – показати, як змінилася сама героїня і ці люди за час революції. Грає головну героїню не професійна актриса, а простий рекламний менеджер – Оля Коржінська: «Ніяка я не актриса. Я звична дівчина, яка теж була у ті дні в центрі свого рідного міста, стояла там, переживала…». У принципі, як вона сама й визнає, її гру власне і грою-то назвати складно. Вона просто була сама собою…

На початку фільму хтось грає на скрипці гімн України, причому якось нечисто, невпевнено. Виявляється, режисер спеціально запросив маленького хлопчика, який тільки-тільки навчився грати: «Я хотів показати, що це наше життя. Ми теж можемо не потрапляти в ноти, збиватися з ритму, міняти тональності. Але граємо наші мелодії-життя до кінця з вірою у те, що коли-небудь вони зазвучать краще…»

Чи стане «НІЩО і НІКОЛИ» ще одним з…, вже з декількох «помаранчевих» фільмів, які набридли? Але, за словами самого режисера, революція – лише фон, на якому показані людські долі. «Так, я теж розчарований у революції. Але ж фільм зовсім не про те. Він – про любов, яку кожен ховає десь в глибинах своєї душі…». Хоча фільм і знімався під час помаранчевої революції, проте там немає слів «політика», «вибори», «Янукович», «Ющенко».

Молодий режисер вельми амбітний, цілеспрямований і розумний. Поки у нього все задумане виходить…Наступний крок – участь фільму в Міжнародному кінофестивалі документального кіно в Монреалі.

Переклаз з публікації Іванни Смоляни

Джерело: glavred.info, 1 листопада 2006

Висловити думку у Форумі