Американські і британські архіви відкривають секрети вивчення феномена НЛО

25 років тому, в січні 1981 року, на стіл британського міністра оборони ліг рапорт помічника командира американської військової бази у Вудбріджі (Woodbridge, GreatBritain) підполковника американських ВВС Чарльза І. Холта. Документ, озаглавлений „Нез'ясовані вогні” (Unexplained Lights), і прикладені до нього матеріали (малюнки, схеми і роздруки аудіозаписів) були грунтовним звітом про розслідування американськими військовослужбовцями знайденого ними в лісі непізнаного літаючого об'єкту і слідів його приземлення. (Незабаром після виявлення об'єкт зник.) Частина матеріалів розслідування (фотографії об'єкту і фонограми переговорів Холта та його підлеглих) була вилучена американськими військовими. А те, що дісталося англійцям, було строго засекречено і відповідно до британського „Закону про свободу доступу до інформації” частково обнародувано лише в кінці 2002 року. 

NASA пояснює, яким чином вершина антени з'явилася на знімку у вигляді НЛО

Декілька слів про зміст і значення матеріалів „Рендлшемської справи” (так іменем лісу, де були знайдені „нерозпізнані вогні”, озаглавлене розслідування 1981 року, в курсі якого протягом багатьох років були тільки 20 чоловік у світі): для тих, хто вірить у візити інопланетян, це ще одне «документальне» підтвердження їх віри; для інших — одне з незрозумілих і нез'ясовних явищ, якими, загалом, повне наше життя.

„Уфологія” як чинник політичного життя

Але річ у тім, що давно вже (принаймні, з кінця Другої світової війни) описи нерозпізнаних літаючих об'єктів (НЛО або — UFO: unidentified flying object) оповідання про інопланетян, що знаходяться в них, і контакти з ними, рівно як і повідомлення про регулярні і успішні спроби державних органів, спецслужб та військових організацій різних країн приховати відомості про випадки спостереження НЛО, — все це стало невід'ємною частиною картини сучасного світу. Без НЛО й „уфології” вона була б така ж неповна, як без холодильників, наприклад, або реклами.

Достатньо сказати, що за даними Інституту Геллапа, що відноситься ще на першу половину 70-х років, 95 відсотків американців, принаймні, чули або читали про нерозпізнані літаючі об'єкти, а більше половини (57 процентів) вважали, що вони реальні.

Пізніші соціологічні дослідження показали, що кількість віруючих в НЛО не зменшилася. Причина цього ясна: з тих пір про „літаючі тарілки” складені безліч фільмів, романів, телесеріалів. А адже є ще і пісні, і розповіді очевидців, і конгреси „уфологів” і потроху розсекречувані документи…

Примітно, що в Сполучених Штатах НЛО давно вже стали чинником політичного життя. І річ не лише у тім, що деякі американські президенти (наприклад, Картер і Рейган) стверджували, що самі бачили НЛО. (Адже американці знають: їх президенти не брешуть! Або майже не брешуть. А тут, адже, ніби і резону немає: НЛО та інопланетяни це ж не збитий Совєтами висотний літак-розвідник U-2 і не Моніка Лєвінскі…)

У якийсь момент дуже важливим виявилося усвідомлення, що уряд, ЦРУ, військові організації намагаються змовницьки приховати від народу якісь таємниці, пов'язані з нерозпізнаними літаючими об'єктами та їх вивченням. А теорія змови для народу, що в Росії, що в Америці — солодше меду! Особливо, якщо вона підкріплюється фактами. А Центральне розвідувальне управління, як і англійці в 2002 році, що розсекретило частину своїх файлів, пов'язаних з НЛО, лише підлило масла у вогонь. Ясно стало, що розсекретили не все, що ентузіастів-„уфологів” за часів Холодної війни переслідували деколи як таємних агентів „червоних”…

Позов „Коаліції за свободу інформації” до NASA

Восени 2005 року одне за іншим стали поступати повідомлення, що жителі містечка Кексбург (штат Пенсільванія) готуються урочисто відзначити сорокаріччя падіння в їх окрузі у грудні 1965 року нерозпізнаного літаючого об'єкту. За свідченнями багатьох очевидців, що живуть і нині, штуковина ця була величиною з легковичок, а формою нагадувала жолудь. За тими ж свідченнями, зазначений „жолудь” був вивезений армійськими і людьми в уніформі з написом NASA на військову базу в сусідній штат Огайо. Пізніше пенсільванська поліція розповсюдила заяву, що в лісі нічого знайдено не було, а в небі люди бачили метеорит, який ймовірно згорів в атмосфері, не долетівши до землі.

У зв'язку з приготуваннями до Кексбургського фестивалю посилила свою активність і створена в 2002 році, коли англійці розсекретили „Рендлшемську справу”, „Коаліція за свободу інформації” (The Coalition for Freedom of Information), чиєю метою є отримання доступу до секретних урядових документів з проблем НЛО. Коаліція на підставі „Закону про право на отримання інформації” подала позов до NASA з вимогою розсекретити документи, пов'язані з „інцидентом під Кексбургом”. Громадську підтримку цілей Коаліції підігріває та обставина, що одним з її засновників є колишній керівник Апарату Білого дому в адміністрації Клінтона і його близький друг, Джон Подеста.

Подеста вважається ентузіастом дослідження паранормальних явищ. Він пристрасний прихильник телесеріалу „Секретні матеріали”. Як затверджують, після проглядання чергової серії Подеста нерідко телефонував у різні федеральні відомства, щоб з'ясувати, правда це або вигадка.

На прес-конференції у Вашингтоні Подеста висловився за розсекречення матеріалів, пов'язаних з НЛО: „Думаю, прийшов час пролити світло на питання, які все ще покриті мороком. У тому числі і на питання урядових розслідувань інцидентів з НЛО. Пора з'ясувати істину. Ми повинні зробити це, тому що зробити це буде правильно: американський народ, без жодного сумніву, здатний сприйняти правду, а крім того — цього вимагає закон”.

Він нагадав, що Біл Клінтон підписав свого часу директиву, що встановила вельми жорсткі правила засекречення урядових документів, після чого величезний масив паперів був розсекречений. „Але робота не завершена. В указі сказано, що матеріали двадцатип'ятирічної давнини розсекречуються автоматично, за дуже небагатьма виключеннями. Одне з цих виключень свідчить, що правила розсекречення не розповсюджуються на матеріали, що розкривають особу джерела конфіденційної інформації — йдеться про особу, тобто про людську істоту, я підкреслюю це. Другий виняток становлять матеріали, розсекречення яких може завдати серйозного збитку поточним дипломатичним відносинам Сполучених Штатів. Якщо ми не підтримуємо дипломатичних відносин з інопланетними світами, про що особисто мені нічого не відомо, це виключення до випадку НЛО також не може бути застосовано”, — заявив Джон Подеста, колишній керівник Апарату Білого дому в адміністрації Клінтона.

Активність створеної Подестою „Коаліції за свободу інформації” та інших прихильників розсекречення „урологічної” інформації вже дали відчутні результати. Незабаром після обнародування англійцями матеріалів „Рендлшемської справи” Центральне розвідувальне управління США приступило до масової публікації старих рапортів про НЛО, а потім опублікувало на своєму сайті насичений фактами огляд історика розвідки Джеральда Хайнеса: „Роль ЦРУ в дослідженні НЛО, 1947—1990 рр.”. Проте сам Хайнес розуміє, що боротьбу за розсекречення „урологічної” інформації такими заходами не зупинити. Тому висновок історика з ЦРУ звучить для цієї організації вельми не оптимістично: „Незалежно від того, щоб ЦРУ не робило або говорило по проблемі НЛО, вона, подібно теорії змови про вбивство Джона Кеннеді, найближчим часом зі сцени, ймовірно, не зійде. Дуже вже емоційна віра, що ми не одні у Всесвіті, і дуже вже поширена недовіра до нашого уряду, щоб зробити цю проблему, що піддається вивченню традиційними науковими методами, предметом раціонального пояснення свідчень”.

Владімір Абарінов (Вашингтон), Владімір Тольц (Прага)

Джерело: svobodanews.ru, 20 січня 2006

Висловити думку у Форумі