UKR ENG
«ПАТЕНТБЮРО» Web-журнал «Інтелектус» ІНТЕЛІГІБІЛІЗАЦІЯ Україна не Канада
ТЕМПОРАЛОГІЯ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
СИМВОЛІКА & ГЕРАЛЬДИКА
* МАТРИКУЛ
ІНФОРМЕРИ

Україна не Канада

Часто на противагу Україні, у якості позитивного досвіду співіснування двох і більше державних мов, наводять приклад Швейцарії або Канади.

Що стосується 7,2 мільйонної Швейцарії, то вона була утворена відразу - як конфедерація, ще у 1291, із трьох кантонів (земель) в рамках священної Римської імперії”. Тому наводити, як приклад, мовну ситуацію цієї країни, де від початку існують чотири державні мови, – не коректно.

На перший погляд, подібна до української мовна ситуація у Канаді. Те, що там чудово уживаються дві мови – англійська і французька, здавалось би могло бути позитивним прикладом для співіснування української та російської в Україні.

Однак, схожість білінгвістичної Канади до україно- російськомовної України – лише зовнішня.

Питання канадської двомовності історично вирішується в абсолютно відмінних від України передумовах.

По-перше, держава Канада спочатку створювалася як об'єднання порівняно ясно виражених мовних анклавів, і власне саму Канаду засновували не корінні її жителі, що досі відстоюють державність своєї виниклої історично на даній території мови, а англо- і франкомовні вихідці з Європи.

Канадська політика багатокультурності була сформована в рамках саме цих двох мов. Йшлося про те, щоб не лише дати етнічним групам Канади можливість вижити і зберегти свої мови та культури, але й інтегруватися в канадське життя, використовуючи англійську або французьку, тобто від самого початку офіційні (читай державні) мови.

Таким чином політика мултікультурності була направлена на те, щоб допомогти меншинним групам увійти в життя Канади, а не залишитися самим по собі. Нині до Канади приїжджають багато нових іммігрантів з Китаю, які живуть в її містах досить компактно і користуються своєю мовою. По 200-300 тисяч китайців у Ванкувері і навіть в Торонто, де вони живуть цілими вулицями. Проте уряд проводить таку політику, щоб вони знали державну мову, англійську, або французьку, тобто щоб вони могли жити в канадському суспільстві.

Українська політика щодо етнічних меншин повинна здійснюватися таким же чином. Повинна існувати цілісна політика щодо компактно проживаючих росіян, азербайджанців, угорців. Україна не повинна фінансувати російськомовні чи угорськомовні школи, без того, щоб учні знали українську мову. Канадська політика собі б таке не дозволила.

 
       

На думку депутата-націоналіста Леся Танюка, за Януковича голосує так звана "клумба" - найбільш несвідома частина населення, мріюча про диктатора. Фото Reuters, грудень 2004 року.

Що стосується проблеми російської мови в Україні, то насправді - існує проблема політизування цієї теми. І це політизування усередині країни роблять не росіяни, яких у нас багато. Насправді, адже ніхто питання національності в Україні взагалі не ставить.

Декілька узагальнивши проблему, можна побачити, що в ній нашаровуються два аспекти. Перший полягає в небажанні окремих людей вивчати українську мову.

Другий – у тому, що є політичні сили обізнані, що цих людей можна легко загнати в одну електоральну групу, що становить понад 10 мільйонів, і яку можна буде використовувати для своєї користі.

Простіше кажучи, якби у нас не було ледачих людей, якби була мотивація вивчати мову, подібно тому, як це робиться в Європі, або тій же Канаді, все було б зовсім інакше.

Не зайве зауважити, що не все так гарно і в західних, так званих цивілізованих країнах. Пригадаємо хоча б перехід Бельгії після півтора сторіч унітарного державного ладу на федеральний, або драматичну епопею квебекського сепаратизму в Канаді. У основі тамтешньої гризні – саме мовна проблема, хоча рівень життя в цих високорозвинутих країнах незрівняний з вітчизняною сіромою...

Слід швидше усвідомити, що персонально кінець кінцем ми ділимося не на західняків і східняків, не на україно- і російськомовних, не на київських і московських віруючих, а на порядних і пройд, послідовно демократичних і політичних хамелеонів у купі з відвертими ретроградами.

NB

Ні швеціарської ні канадської мов, як таких, у світі не існує. А в Україні мова - українська. Вона є і нею говорять українці. Все просто!

Докладніше про мовний конфлікт в Україні, його політичному, соціальному і психологічному аспектах, рекомендую почитати на сайті vesna.org.ua

Нотував Довкола, 02 лютого 2006

Висловити думку у Форумі

Споріднені публікації:

Чудасії: