Почему программки "Клиент-Банк" в Украине разрабатываются исключительно русскоязычные?

Сум бере звичайно. Виходить під патякання з високих трибун про нагальні проблеми української мови, просто силоміць змушують користуватися російською?!
Невже справа просто у невеличкій комп’ютерній програмці? Це ж значить, що по всій Україні, замість державної, бухгалтери просто змушені користуватися російською мовою?
Просто не віриться. Може то неправда?...

Между прочим, русский – это язык ООН. А программисты все русскоязычные. Что же делать, если украинцы компьютерные программы писать не умеют. А русскоязычное население мы в обиду не дадим. И вообще, проблема будет решена просто – приданием русскому статуса государственного языка Украины.

Если до сих пор нет каких-то банковских программ на украинском, стало быть они и не нужны. Зачем усложнять? Что русский уже понимать перестали? Не рано ли?

Марина, а зачем тебе украинский? Кликни свой майлик, может найду замену?

Интересно, какую замену можешь ты Сева дать Марине вместо украинского? Суржик что ли? Кроме неизвестно какого русского ты похоже другого языка не знаешь.

Схоже не те добродії. Те, що за надання державності мові, яку дістав від мамки, вулиці, чи ще бозна звідки, веде непримириму боротьбу на території країни, яка вже має державну мову, завше окрім своєї іншої мови не знає – бо не здібне не тільки вивчити мову нації де живе, а й осягнути її культуру. Бо ж з історії відомо, що кожна цивілізована особа, зберігаючи свою мову, культуру та традиції, завжди з повагою та шаною відносилася також і до культури та мови нації країни де доводиться жити. А відноситися з повагою – це означає перш за все мову знати, тобто вивчити.
Зрозуміло, що нездібним до вчення та культури, але жадібним до влади – легше шлях боротьби за „второй государственный” та „федеративное устройство”.
І ідея для цього є – імперська, підходяща – „защита русскоязычного населения”.
Ви чули, щоб де-небудь хто-небудь боровся в інших країнах за захист „англоязычного” чи „немецкоязычного” і т.д. іншого „населения”? А Росія бореться. В Україні з шаленим успіхом. Незрівнянно меншим в інших країнах.
Чому результати цієї „борьбы” такі в Україні? Відповідь проста. Ну в якій ще країні знайдуться свої місцеві такі бійці цього фронту – як „аристка” Верка Сердючка, теле-шоумен Ілья Ноябрев, співачка Могилевська та ін. Це ж треба так аншлажно суржиком висміювати мову своєї країни?! А за це ще й отримувати від влади цієї країни звання заслужених і навіть народних. Слід сказати, що влада та мови теж не знає. Взагалі ніякої. Російської теж. Чого варта колоритна фігура „проффесора” Януковича! І гірко і смішно те, що народу продовжують показувати по телевізору як він десь ходить, щось натужно промовляє, когось повчає... І він міг би бути президентом... Щоправда після елегантного та культурного "так скать" Леоніда Даниловича, це можливо було б навіть природно, точніше – „послідовно”.

„Неначе люди подуріли...”

Спасибо. Кое-что для меня вроде как прояснилось. Вообще смысл в этих суждениях есть. Я и сам намедни подумал – а на каком языке между собой будут, скажем, разбираться два гражданина Украины, в случае если у одного государственный язык украинский, а у другого - русский? Может для этого следует ввести еще и третий государственный язык – для разборок?

Дикое непонимание основ современной лексикографии. Укр.язык не приспособлен в принципе к функционированию в сферах научно-прикладных и научно-исследовательских! Это не мировой язык, это не развитый язык, это суспензиарий арго из польско-австро-венгерско-русского!

Дякую пане (чи то пані) Е.Шрам за те, що ви у своєму відгуку написали. Це типовий приклад російськомовної аргументації - коли у тих місцях де зазвичай „для связки слов” вживають „русский мат”, підставляються латинсько-французські, або інші екзотичні іноземні слова - на кшталт „суспензиарий арго”. А переваги російської над українською доводять користуючись мішаниною із більше ніж половини неросійських слів. І це те „русскоязычное население” у якого, на відміну від українського календаря, немає жодного російського слова, те – у якого навіть вигадана у 18 сторіччі (в історичному контексті зовсім недавно) назва країни „Россія” – є вкрадене в України-Русі слово Русь, яким новостворений московський імператор Петро І в іноземній – підкреслюю (грецькій) транскрипції почав називати своє московське царство.
Ну та мабуть на це не варто звертати. Адже зважаючи на ваше „дикое непонимание”, з приплетеним чомусь „основ современеной лексикографии”, та вживання прикметника „научно-”, а також те, що взагалі невідомо хто ви є пан (чи то пані) Е.Шрам (прізвище у вас здається неросійське), можна лише поспівчувати росіянам за таких як ви захисників „великого русского языка”.
Що ж до української мови, можна бути спокійним.
Такі викрики, як „дикое непонимание”, „немировой язык” і т.п. намагання „русскоязычного населения” принизити українську мову, свідчать - українська мова стверджується. І вам за це ще раз дякую.

Странно читать такое мнение Е.Шрам, осуждающее «дикое непонимание основ современной лексикографии» - эко загнул! Знает ли он сам предмет суждения? То есть - мову. Или основывается только на предполагаемом знании русского да некоторых общеизвестных иностранных слов?
А ведь правда, ругает украинский за смесь пограничных языков фразами из смеси греческого, латыни, французского и немного русского…. Не потому ли он называет русский «мировым языком»? Если он при здравом уме, следовательно – провокатор против русского же языка.

Які підстави Е.Шрам маєте для того щоб стверджувати, що "Укр.язык не приспособлен в принципе к функционированию в сферах научно-прикладных и научно-исследовательских”? Що ви самі пробували пристосувати і не вийшло, чи від когось про це чули?
На вашу відповідь не сподіваюся. Якщо вона і буде, то знов - як вище сказано - із замаскованого матюччя та неприхованої злості.

Є Хам, який принижуючи українську мову, користується цілком відповідними йому виразами.
Певно він належить до тих, що бояться, чи не люблять того, чого не знають, адже відразу видно, що окрім російської, будь якої іншої мови не знає і вивчити нездібний. Якщо ж він ще й громадянин України, то таких, зважаючи на його киплячу злість до українського, у народі називають виродками.
Відмітна особливість виродків – власна, чи привласнена думка, про те що у когось „Дикое непонимание основ современной лексикографи” „язык не приспособлен в принципе...” „не мировой”, „не развитый язик”, „суспензиарий арго...”.

Ну вы даете! Человек высказал свое мнение, и его сразу надо беспощадно месить.
А что такое «суспензинарий арго»? Это что действительно иностранное ругательство? Но ведь тогда Е.Шрам полиглот. А вы его стыдите за незнание ничего кроме русского.

Что вы к одному человеку привязались. Какая разница – кто он баба или мужик, Шрам или Хам. Хам между прочим библейское имя. По Библии Хам над нагим отцом смеялся, а вы - над человеком которого не видели. Вам что не жалко его. Может он маленький - возьмет и обидится, и может больше не возникнет, не поругает никого... И может он вовсе не злой. Просто такой забавный.

А я слышал, что один пацан на зоне носил погремуху «Хам». Но он был правильный пацан и стал чем-то вроде профессора

А еще он прикупил звание майора и чуть было не стал Президентом.
Но, говорят сделал в анкете 38 ошибок и его исключили.

Знаем эту историю. Он еще долго не мог выучить слово «престидижитация».

Ты перепутал сказку c историей про одного донецкого пацана. Там было слово не «престидижитация» а «профессор». Так вот, тот пацан тогда учился на президента Украины. Учился он год и два месяца. Год он учился правильно писать слово «профессор» (у него все время получалось «проффесор»), а два месяца учился на президента.
38 ошибок на страницу для этого пацана результат был уже неплохой. Первый раз в этой же анкете он сделал до 50 ошибок.

О каком это вы первоклашке-двоечнике баете?

Ты что родственник Януковича? Сам не догадался?

Вообще у нас в Донецке топчется веселая компания «докторов», «проффесоров» и других причудаковатых, везде выкрикывающих, что они имеют какое-то отношение к науке. Чего только стоит вечно брызжущая слюной прогрессивная дама доктор наук Ветренко в компании с неучившимся Корчинским и недоучившимся Черновилом. Им бы в эстрадном жанре начать выступать – вот были бы аншлаги!

А что, может быть неплохая была бы и киношная троица? Как по мне - достойная замена Трусу, Балбесу и Бывалому.

Что это за форум?
В воскресенье никого на нем нету, а в будний день как прорвало. Это что работа у всех такая?

А тебе какая разница?
Были бы мысли интересные. Есть о че почесаться и ладно.

Ты это о мыслях или о чем другом?

Я ж те говорю – разницы нету о че чесаться. Чешусь значить существую!

Ну вот. Кто что хочет то и чешет. Никакой тебе организации. А ведь вначале вроде был вопрос у Марины? Ей так никто и не ответил. Единственной на форуме даме!

А ви думаєте що Марина зовсім дурненька? Чи вона не розуміє, що справа тут, можна сказати, класична - прямо як у вченні Маркса-Енгельса. У країні, яка ще не вирвавшись із міцних радянсько-імперських обіймів відразу потрапила у дикий капіталізм, бухгалтерські програмки складаються виключно задля потреб грошей, а не для потішання культурної національної самосвідомості. А якщо зі свідомістю біднувато, а гроші у більшій кількості в Москві, а не в Києві, то в епоху цього самого дикого капіталізму програмки звичайно ж робитимуться на мові зрозумілій Москві.
Якщо тільки із національною свідомістю стане не так біднувато...
Слід віддати Марині належне за її небайдужість. І висловити сум (не подив) щодо байдужості інших та керівництва країни. Якщо такі питання ставляться, то хтось повинен на них відповідати на державному рівні.

Я за ідею Пана Каливана!
Підтримуючи введення в Україні державної Російської мови, прошу ввести ще третю державну мову – „суржик”. Оскільки це вирішить проблему спілкування з „русскоязычным населением”, яке після набуття Російської мови статусу державної, матиме повне законне право мову українську ігнорувати. А суржик „русскоязычному населению” подобається – он якою популярністю користується Вєрка Сердючка!

И что, тогда Украина сразу превратиться в «глубочайшую федерализацию» и все проблемы будут решены?

Да станет совсем как Швейцария, Альпы будут путать с Карпатами.

Сколько себя помню – ищут какие то национальные истины без надежды на их примирение.

Это что-то новое – примирение истин. Всегда думал, что истина бывает одна.

Имел ввиду истину в чем-то каждом.

Так в чем же проблема, все таки?

А Вова, помните – тот которого ждала Ума Турман, определил, что для Украины «Вся проблема – в идентичности». Вот если бы знать что он имел ввиду, то возможно стало бы все ясно.

Панове, Вова якого ви згадали, по суті правий. Для України справа дійсно полягає в її ідентифікації своєї національної політики, тактики і стратегії серед мішанини брехні, наклепів та дурості, що їх так відомо вправно використовують сусідні політологи.
Незважаючи на усі вади та невміння сучасної української влади, слід віддати їй належне за дієву спробу пробудити у громадян національну самосвідомість і щось для цього зробити.
Здивуюся, якщо хтось проти цього зможе заперечити, відстоюючи ідею чи то „глубочайшей федерализации”, чи конфедерації – дідько їх знає, як правильно – і чи знають це ті, що таку дурню пропонують.

Трудно представить себе, чтобы не жаждущий экспансии, какой-нибуть цивилизованный политик принялся столь воинственно отстаивать право граждан соседней державы общаться исключительно на языке его страны, и более того – невзирая на наличие в этой державе издревле собственного национального и государственного языка - активно продвигать введение второго государственного языка.
На фоне постоянного нытья о якобы ущемлениях прав различных русскоязычных населений, нигде не слышал о борьбе за защиту, например, интересов португалоязычного, англо-, немецко- или другого – язычного населения.
В действительности, подобная «защита» разогревается только в постсоветских странах, и она всего лишь удивительно действующая уловка чисто российско-имперского производства. Ее благотворная почва – нежелающие и неспособные на протяжении десятилетий изучить национальный (он же государственный) язык страны проживания, ленивые, упрямые и ограниченные – читай умом обделенные, а также кучка политиканов, разного рода провокаторов да подкрикивающих им шизофреников. Таким образом и набирается известный специфический электорат, который выносит на поверхность соответствующего вида лидеров языком "угнетаемых". Подобных, паразитирующих на идее защиты «русскоязычного населения» политиков немало. По сути они – самые, что ни наесть отрядные командиры 5-й колонны.
Эти командиры обустраивают на территории страны – объекта экспансии – форпосты и доты в виде различных организаций – вроде «Конгресс русских организаций Украины», «Союз православних граждан Украины», «Российский клуб», «Русский блок» и прочих, а особенно так называемая Украинская православная церковь – в действительности имеющая название УПЦ Московского патриархата, упоминая которую вышеназванные политики и государственные руководители порой оговариваются и называют истинным именем – Русская православная церковь, - тобишь церковь Московского патриархата.
ОДНАКО ЖЕ СИЛЬНА УКРАИНА, ЕСЛИ КАК-ТО ЕЩЕ ДЕРЖИТЬСЯ СУПРОТИВ ТАКОЙ ЦИНИЧНОЙ АГРЕССИИ!

А может раскладку попытались бы переключить :)

Я вставлю слов!

Если Вы училичь(Это был еще СССР) всю сознательную жизнь на русском, если все вокруг вас разговаривают по русски, что бы вы сказали на то - когда Вас в сознательном возрасте заставляют!(принуждают!) принять Украинский.
Нет вопросов, в школе все Украинский изучали.(Проблем с пониманием - никаких)
Пример - этот топик.
Но все вокруг разговаривают и пишут на русском, причем Украинский можно услышать только по телевизору или радио.

Вот отсюда все вопросы о втором государственном языке - русском, а не вопрос притеснения русского языка.

Насильно мил не будеш, но нет все предметы в школах должны преподоваться на Украинском. (Хочу заметить - учителя все разговаривают по русски.)

Одно время,сейчас правда затихло(или я не знаю), поголовно(указами сверху) все школы стали переходить на преподавание Украинским языком.


Представте, что вы учились в Украинской школе(все предметы на Украинском), а потом
Ваш ребенок пошел в школу где предметы преподаются на Русском. Вы попробуйте ребенку объяснить химию, физику или геометрию.
Я думаю, вы долго будете себе ломать голову.

Вы не заставите ребенка разговаривать на Украинском если вокруг, чтобы купить мороженое, конфеты, игрушки все используют Русский. Все друзья и подруги разговаривают по Русски.
Не потому что не любят Украинский, а потому что здесь его никто не употребляет в обычной жизни.

Люди не хотят особо кого-то притеснить, им и так не весело живется, люди хотят иметь меньше проблем.

А вы шевенизм,шевенизм.

Для вас родной язык - Украинский, для меня - Русский.

Не перекладывайте проблему с больной головы на здоровую.

да кому нужна селюковская недоразвитая бычачья дерьмомова бандеровская ?

мы строим Украину а не свинарник нацюковский

Дякую добродію „Украинский патриот” за приклад „іншомовності”.
На твої (вибач) маргінально-шизофреничні аргументи: „селюковская недоразвитая бычачья дерьмомова бандеровская...свинарник нацюковский” – щось заперечувати звісно даремно.
Крім іншого, також безглуздо сперечатися з тим, хто пафосно назвавшись „Украинский патриот” по дитячому лозунгово заявляє „мы строим Украину...” і дозволяє порівнювати це своє „строительство” зі „свинарником нацюковским”. В мене є знайомий прапорщик який теж „строит салабонов, которые - як він каже - службу забывают”, але так висловлюватися, як це робить „Украинский патриот” і він не може, соромиться.
А чи знаєш ти "украинский патриот", що традиційно на українському селі, про яке ти так презирливо пишеш, маму і тата на Ви називали, і сквернослів'я за великий гріх вважали. Матерщини ж не знали зовсім.
Мабуть, на твою думку, - були зовсім дурні...

Хотя мой родной язык русский, но я против введения его в качестве второго государственного языка, потому, что именно тогда будет столкновение языков о которых мы и не подозреваем.
Представьте себе - имея в своем распоряжении свой государственный язык – как следует относится к языку другому, который в твоей стране тоже государственный? Игнорировать его? Требовать обращаться к себе лишь но одном языке?
Только тогда господа и панове начнутся настоящие «языковые» проблемы.
Вот тогда появятся настоящие новые «Луддиты», которые начнут громить все, по их мнению, вредное – иноязычное.

Эволюционный процесс в Украине должен привести не к победе одного языка над другим, а к сообществу для которого будет нормальным свободное употребление как минимум двух языков.
Также известно и то, что Украина – не Швейцария, а поэтому доминирование определенного языка равно доминированию государству его представляющему. Насколько мне известно русский язык представляет "преимущественно" Россия. Доминирование в государстве Украина государства Россия хорошо для империи, но не для независимой страны.
Что касается проблемы с языковыми трудностями школьников – трудности эти есть часть общих проблем дифференциации. Уже есть элитные школы, где свободное знание двух и даже трех языков является признаком нормальности.
В этом смысле, если твой ребенок ходил в украинскую школу, которая вдруг стала русской – хорошо – у тебя появилась возможность обучить ребенка еще и по-русски. Если же наоборот – по-украински – это же хорошо! Твой ребенок станет знаниями богаче!
Борьба же за какой-то один язык против другого – это борьба тупых.
И если (к сожалению – таковы законы эволюции) твои дети в их числе - делать нечего – ищи другую школу, или, если пока еще нет школ для тех кто менее способен к учению, ступай на улицу… Там всякое разное делают, - часто и за язык борются.

Для обычных (не тупых) людей язык это лишь средство общения и постижения нового.
Вряд ли обычные (не тупые) люди захотят общаться только лишь с «русскоязычными» или исключительно с «украиноязычными» (которых, в отличие от тех кто не знает, я знаю – очень даже много).

„Бунт тупих” в Україні, як і в інших країнах, підтримується під виглядом „защіти русскоязичноґо насєлєнія”. Я особисто не знаю країни, окрім Росії, яка б „защіщала” громадян іншої країни від національної і державної мови тієї країни на тій лише підставі, що вони „русскоязичниє”.
Захист національних меншин – це зрозуміло, а от захист „русскоязичноґо насєлєнія” – це хитрість. Це прийом із імперського арсеналу хитромудрих методів, якими орудують настільки нахабно, що необізнаним вони вже здаються нормальними та закономірними.

Особисто я сюди завітав про клієнт-банк почитати на хвилинку,і не зміг відірватися від палких дискусій. Хочу нагадати Вам, що не тільки програми кл-банк мають російський інтерфейс, в мене у банку є ще більш значюща проблема. Вона заключається інтернаціоналізації всього спектру програмного забезпечення. Під словом "інтернаціоналізація" я мав на увазі, програми на різних мовах здебільшого Руский\Українська\English. І це все продукти українських фірм. Не встигнеш повивчати всі банківські терміни по українські - вчи по російськи. Голова обертом, постійні проблеми з кодировкою, не правельне тлумачення(розуміння)документів... І це тільки квіточки. ПАНОВЕ, які поставляють пограми для банків, особливо фірма Мебіус, розробляйте програмне забезпечення на УКРАЇНСЬКІЙ мові! Це упростить нам банкірам та всім іншим життя. Не морочіть нам голови! Дякую, що послухали мене. (sleshforever@mail.ru)

ВІДПОВІДЬ НА ВАШІ ПИТАННЯ НА СТОРІНЦІ www.patent.net.ua/intellectus/forum/1/443/ua.html

Во многом надуманный и потому безыдейный "украинизм", всегда пытался и с трудом находил смысл и оправдание своему дальнейшему существованию. Ведь если речь идет об Украине, то он всегда оперировал преимущественно одним лозунгом - ненавистью к ее врагам. Но враги-то (Россию здесь трогать не будем - это тема вечная) ищутся в основном уже в самой Украине. Кто-нибудь из особо непримиримых вполне может рано или поздно озвучить подзабытый за столетие лозунг: "Украина - для украинцев!". А чем такое может пахнуть в будущем, хорошо известно из истории...
zhurnal.lib.ru/k/kamenskij_s_i/vybory8.shtml

Шовинизм, нацизм, ксенофобия – это чисто украинские явления. Хотя национализм в определенной дозировке не представляет собой ничего страшного, он в той или иной форме существует в каждом народе Украины, но мы, евразийцы, будучи убежденными русскими патриотами, считаем, что такой национализм, национализм ненависти убийственен для России и идет против нашей национальной традиции.
И с этим, конечно, надо бороться. В первую очередь, идеологически. Ксенофобия сегодня претендует на статус господствующей в украинском обществе идеологии, и это самое опасное. Мы изначально противостояли этому, разоблачая через нашу позитивную предметную идеологию абсолютно деконструктивный характер украинизации и всех этнорадикалистических идей. Мы создаем организацию куда должны вступать и вступают люди, которые хотят доказать на деле свою любовь к нашей русскоязычной родине, но полностью свободные от украинской ксенофобии.

Кірілл Фролов не в ладах із термінологією, якщо термін, що означає позитивну ідентифікацію особистості, ставить поряд з шовінізмом та ксенофобією, а до того ж безсовісно бреше, що мовляв все це „чисто украинские явления”.
А ще бреше, коли називає себе євразійцем, бо якщо він із Росії, переважна більшість території якої знаходиться в Азії, то це не Євразія, а Азіопа.
А крім того він бреше, коли каже про свою „позитивную предметную идеологію” бо такі як він - „полностью свободные от украинской ксенофобии” - українців образливо називають хохлами, підпирають біля Тузли дамбою, і, не питаючи української влади, здійснюють по її території воєнізовані та моторизовані рейди, турбуючись - як би не віддати Україні її законне, українське.
Єдина правда – родіну „свою” він та йому подібні мабуть таки люблять, оскільки „которые хотят доказать на деле свою любовь к русскоязычной родине”, аби краще виражати цю любов, навіть створили унікальну, ніде більше не існуючу мову, яка у них зветься „матом”.

А что касается голодомора, то позволю вам "Прорабу", как человеку бесконечно набожному, напомнить библейское: "Когда говорят о проблеме голода, то, как правило, имеют в виду нехватку продовольствия. А между тем, Библия говорит о том, что человек может испытывать не только физический, но и духовный голод. Именно это является основной отличительной особенностью человека от животного. Последствия голода духовного не менее страшные, чем физического: ссоры, распри, прелюбодеяния, финансовые преступления, убийства, ненависть.. Свою нужду он пытается восполнить вечеринками, посещением рок-концертов, баров, употреблением алкоголя, наркотиков и пр. Очень скоро дверь благодати закроется и наступит время, когда, как нам сообщает об этом времени Бог в Библии - Своем Слове, наступит для очень многих людей страшное прозрение: "И будут ходить от моря до моря (от Балтики до Черного, ред.) и скитаться от севера к востоку, ища слова Господня, и не найдут его. В тот день истаевать будут от жажды красивые девы и юноши…" (Ам. 8:12-13). О какой же жажде идет речь? Быть может, о физической? Нам на это также отвечает Бог через пророка Амоса: "Вот, наступают дни", - говорит Господь Бог, - "когда Я пошлю на землю голод, - не голод хлеба, не жажду воды, но жажду слышания слов Господних" (Ам. 8:11).
История нашей планеты подходит к концу, сбывшиеся в истории библейские пророчества, а также те, которые сбываются на наших глазах, свидетельствуют об этом.
Времени для размышлений практически не остается, и как важно осознавать, в какой час истории мы с вами живем, чтобы не быть опоздавшими и не оказаться перед закрытой дверью.
"Ищите Господа, когда можно найти Его; призывайте Его, когда Он близко" (Ис. 55:6).
Эти слова относятся к каждому сегодняшнему жителю нашей планеты.
Не медлите, дверь к Господу пока еще открыта, и Христос ждет вас!"

не тормозим, сникерсим - в Авале уже давно есть клиент-банк на украинском языке.

Дивна у вас дискусія .Може, перш ніж вимагати поголовного знання української мови, треба забезпечити всі умови для її вивчення тим людям, яким це потрібно у професійній діялоьності?

Мета будь-якої дискусії – спробувати встановити істину, або хоча б досягти якогось консенсусу.
Стосовно ж пропозиції „забезпечити всі умови…”, то в тому і проблема, що саме тих хто можуть і повинні „забезпечувати” треба теж переконувати це зробити. А оскільки, можливо, потрібні для цього якісь аргументи, то у подібних дискусіях вони і народжуються. Адже якщо нема що обговорювати, то навіщо щось робити?
Тож давайте, поки не „забезпечують”, хоч подискутуємо. А то поки діждемося „забезпечення”, може вже й дискутувати буде ні про що.